Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур 

Довгий час мені було важко зустрітися з нею, потонути у цій посмішці, очах, її ароматі. А тоді знову відчути біль байдужості. Невже мене можна повільно вбивати, мучити, змушувати страждати? Я ніколи не думав, що зможу так кохати, втратити розум від когось і дихати тільки однією людиною. Вона стала моєю залежністю. Особливим сортом наркотику, який коли потрапляє у організм, то його руйнує, впитується і з'їдає повільно. 

" Це що, кохання таке? Ні, бл*ть, це хвороба, жахлива болячка. "

Ніколи не планував знайомити Карину з батьками. Яка вона наречена? Так, безвідмовний варіант скинути стрес. Але я був зобов'язаний приїхати, адже у найкращого друга весілля. У такий важливий день у його житті, я не міг Арса кинути. Але боявся, уявляєте? Бл*ть боявся, знову потонти у ній з головою. У тій тендітній дівчині, яка знову може увійти в моє життя, відкрити старі рани і мучити далі, без можливості на порятунок. Тому й вмовив Карину сказати, що вона моя наречена. Ну як вмовив, вона давно хотіла познайомитись з батьками і уявляла себе моєю дівчиною. 

" Можливо, я дарма так зробив? "

За усіма думками і спогадами, я не помітив що стою біля дверей нашого будинку. Кожен метр якого, нагадує про Настю.

" Та що ж, це за хрінь така? Це на мене, так місцеве повітря діє? Воно пропитане нею? "

Карина нажимає на дзвінок і від цього у вухах починає дзвеніти, а серце зжимається. 

" Що за бл*ть, знову зі мною відбувається? "

Знав, що побачу її. Але не думав, що так швидко. Тому, що відкриваються двері і я бачу Настю. Її здивований погляд. Коли бачу такі знайомі очі, гублюся.

" Бл*ть, гублюся... "

Вона дивиться мені у очі і я бачу біль, злість, руйнацію...

" Настя? Правда? Як же вона змінилася... "

Якби не світло - карі очі, я би її не впізнав. Зі мною щось відбувається, я ніби знову себе втрачаю. Давно забуті відчуття. Коли бачу її, то забуваю, що біля мене стоїть Карина і треться до мене.

" У неї що, недохват? Чого вона так поводиться? "

Бачу погляд, яким Настя "пропалює" Карину. Тоді дивиться на мене з болем. Вдивляється, ніби хоче щось знайти в моїх очах, зчитати. Але не знайде, я забув, заховав далеко в глибину, у безодню з якої не підняти. 

Нас перериває старий, який не розуміє тієї напруги, що між нами повисла. 

Карина ж її відчуває, хитра дівка. З'являється легкий вітер і розвиває волосся Насті. Навіть погода портиться. Разом із тим, ніздрі вловлюють її запах. Вона не змінила парфумів, все той же чисто - квітковий аромат.

Карина теж мене дивує, коли просить познайомити з сестрою.

" Що блять, з якого вона так поводиться? Ніби вони б, не познайомились без її прохання. "

Коли Настя їдко відповідає, я охрініваю.

 - Зведена "сестричка"!

Розумію, вона змінилася... Зі мною вона була іншою. Арс про це нічого не казав. Але я й не питав. 

Тльки зараз, коли чую її голос, бачу так близько, відчуваю аромат, помічаю якою вона стала. Настя ще красивіша, її і так красива фігура округлилась, а груди...

" Бл*ть, Артур, не дивись, тільки не захоплюйся... "

Обличчя, вона носить досить яскраву косметику. А точніше, підкреслює свої і без того красиві очі, темними тінями і чорним олівцем. А одяг, він зовсім інший. Яка ж вона сексуальна у джинсах і топі... Вона реально у них сексуальна. 

" Бл*ть, яка хрінь зі мною відбувається? Я не можу говорити і дихати... "

На щастя з'являється Марина. Ця жінка неймовірна. Вона своїм голосом, поведінкою, здатна заспокоїти. Легше не стає, але здається знову дихаю. Тоді Настя йде.

" Тікає? Ну так, звісно. Тепер це більше схоже на неї. "

А тоді ваза з грохотом падає і моє серце підривається.

" Настя... Вона впорядку? Але її погляд, хитрий, дивний. Вона навмисне це зробила? "

Слідкую за нею, кожним рухом. Настя зла, роздратована, вона інша. 

" А я? Що зі мною? "

Тоді повертається, дивиться на мене і зникає у ванній.

Батьки запрошують за стіл. Швидко його накривають, метушаться. Стільки різних страв. Розумію, вони готувалися. Але чому мене засмучує те, що вони ставляться до Карини, як до рідної доньки? Дивно, все змінилося, всі стали іншими. У них якесь інше відношення до Насті, а ось до Карини, тепле... 

" Насті немає, чого так довго? Може щось сталося? "

Хочу встати. 

" Може піти, подивитися? А що батьки подумають? Похер... Може їй погано? "

Але раптом, вона з'являється. Відчуття, що кидає блискавки. У чому причина? Слідкую за її поглядом і бачу, що мій старий налив усім вина, крім її келиха.

" Батьку, ти що, знущаєшся із неї? Ні, вона не п'є, але це ніби приниження. Настя красива, доросла і успішна. Вона може теж дозволити собі розслабитись.

" Я її захищаю? Дожився бл*ть... "

Та коли Настя сама нагадує про те, я завмираю...

" Що відбувається? "

На сьогодні сюрпризи не закінчуються. Батьки теж здивовані, але не подають виду. Я впевнений, вони помітили. Адже на Настю це зовсім не схоже. Та я сам, наче на голках сиджу. 

Марина розбавляє атмосферу і мій старий також. Але їхнє постійне : Кариночка... Кариночка...

Вже самому тошно від їхніх лестощів. Помічаю, як Настя п'є вино. Сердиться, коли наколює їжу на виделку. Безсоромно витріщаюся на неї. Інакше не можу. 

" Скучив? Так, бл*ть, скучив... "

Хоч зараз подивлюсь, може стане легше. Але здається від її близькості, ще гірше, повітря не вистачає. А тоді вона питає те, що заберає землю з під ніг. Дивиться мені у очі і повільно "вбиває" своїм питанням.

 - Ну "братику", чого мовчиш? Може розкажеш трохи про себе? Як ти, після втечі живеш?

Як вам поведінка Насті і реакція Артура?? Чекаю на ваші думки у коментарях... Обіймаю і цілую❤️ Ваша Ханна Еванс...