Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Настя

У дверях з'являється Олег Антонович із сумкою.

 - Діти, ви чого тут застрягли? Настя, а де мама?

Насилу відриваюсь від темно - карого погляду. Ком у горлі, я ніби втратила можливість розмовляти. Тому проковтнувши всю біль, що мене мучить, вимовляю.

 - У ванні, вона скоро вийде.

Відчуваю і далі його погляд, який врізається у мене "колючими болем". Відвела свій, більше не дивлюсь, болить.

 - Артурчику, це твоя "сестричка", познайомиш?

Від її "Артурчику", не витримую, повертаю свій погляд і дивлюсь на Артура. А тоді ледь себе змусивши, усміхаюсь до неї. 

 - Зведена "сестричка"!

Більше втримати доброзичливу посмішку не можу. Мені хочеться відліпити ці липучі пальці від Артура, а її саму відтягти за коси. Ніколи такого не відчувала, або ж відчувала... Але зараз, дійсно так зробила б. Вона стоїть і хитро дивиться на мене. А ось Артур інший, у його очах бачу щось дивне. Але поки не розумію, що це...

 - Діти, ви йдете?

Вже з кухні питає батько, а ми і далі стоїмо у коридорі.

 - Я чайник поставив. 

До нас приєднується мама. Вона одягнена у скромну, зелену сукню до колін, з легким макіяжем і вкладеним волоссям.

" Ого, як підготувалась. Авжеж, син із нареченою приїхав... Яке щастя! "

 - Мам, я зараз повернусь.

 - Добре.

Якось байдуже видає мама. А сама обходжує "дорогих гостей", в мій бік навіть обличчя не повернувши.

 - Кариночко...

Видає, а мене аж перетрушує. Випадково врізаюсь у вазу, але скидаю навмисне і вона з грохотом падає на землю.

 - Настю, доню, що сталося?

 - Перепрошую, випадково зачепила...

Розвертаючись випалюю і зникаю за дверима у ванній. Але по дорозі вловила його погляд, він якось дивно подивився. Раніше, таким його не бачила.

" Це здивування, шок чи щось інше... ? "

Включаю холодну воду і вмиваю обличчя. В голові далі його образ. Він так змінився за п'ять років. Артур став ще привабливішим : ширший у плечах, з легкою неголеністю, сережок вже нема, навіть волосся стало темнішим.

" Дійсно, темнішим? Як це можливо? Я що, мару? "

Через декілька хвилин виходжу. Поправляю волосся, яке обрізала для того, щоб бути красивішою.

" Для себе, чи нього? "

Струшую голову. Все одно йому байдуже, у нього є "Кариночка". Виходжу, біля дверей нікого нема.

" Я що, дійсно хотіла аби він прийшов? О Боже, я сходжу з розуму? Досить... "

Видихаю і заходжу у вітальню. Батьки вже встигли накрити на стіл. Захоплено розмовляють, мене не помічають. Лише... Кариночка... Кариночка...

" Бісить. "

Помічаю його погляд, тільки Артур дивиться на мене, не моргаючи. А в самого рука на спинці стільця Карини. Знову перетрушує.

" Я стала психічкою? "

Стою, адже він своїм поглядом, наче приклеїв мене до землі. Олег Антонович наливає вино.

 - Ну, діти, думаю з приводу вашого приїзду, можна трохи випити.

Мама сік наливає, мої стакани минають.

 - А мені за приїзд "брата", не можна?

Здається це слово, "опікає" моє горло. Тоді чотири пари очей дивляться на мене.

 - Настю? Доню, пробач. Ти ж ніколи не пила, я й подумав...

Винувато дивиться Олег Антонович. 

 - Але ж сік, я люблю...

Вимовляю тихіше. Сідаю біля мами, одразу напроти Артура. Дивлюсь прямо на нього, а серце відгукується. Він теж дивиться, не соромлячись.

" Що це за погляд такий? Чому я не можу його розгадати? "

Авжеж перед батьками і на задоволення цій Карині, я не можу напитися. Стараюся стриматися, але дуже хочеться.

" Це взагалі, нормальні бажання? "

Артур все бачить, помічає, зчитує і мовчить. 

" Чому? Чого він мовчить? "

За цілий вечір, не почула навіть його голосу. Мені це потрібно. 

" Для чого? Не знаю, просто потрібно і все... "

Трохи винна в організмі, робить свій результат. І я не стримуючись і щоб відігнати думки, які мене "з'їдають", випалюю.

 - Ну "братику", чого мовчиш? Може розкажеш трохи про себе? Як ти, після втечі живеш?

На цих словах всі замовкають. А Карина, здається давиться їжею. 

Він дивиться так, як ніколи, "поїдає". Захоплено вривається поглядом під шкіру і глибше...

" Як у нього це виходить? " 

Від його погляду, я тверезію і з'являється думка.

" Можливо, краще було мовчати? "

Гортайте далі, там версія Артура, що до цієї зустрічі❤️ 

Приємного читання...