Читати книгу - "Зелений дім"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Лейтенант закладає ногу на ногу й відкидає назад голову: ідіотська історія, без початку й кінця, про які абетки торочить цей дивак? То така книжка з малюнками, пане лейтенант, щоб навчати дикунів патріотизму; в управі їх залишилося ще трохи, але вони вже спорохніли, дон Фабіо може їх вам показати. Лейтенант розгублено дивиться на жандармів, а тим часом агварун і Адріан Ньєвес далі гарчать упівголоса. Офіцер звертається до сержанта: чи це правда про дівчинку? Хум голосно: дівчинка! Диявол! А Важкий: т-с-с, зараз говорить лейтенант, — і сержант: хто там його знає, тут дівчат крадуть день у день, можливо, це й правда, хіба не казали, що ті бандити з Сантьяго завели собі цілий гарем? Але цей поганин усе мішає докупи, і важко зрозуміти, що мають спільного абетки з тим його каучуком і з тією дівчинкою? У нього в голові все переплуталось. А Малюк: якщо це були солдати, то ми з ними не маємо нічого спільного, чому він не йде скаржитись до гарнізону Борха? Лоцман і Хум гарчать, жестикулюють, і Ньєвес: він там був уже два рази, однак ніхто не хотів його вислухати, лейтенанте. А Блондин: треба бути дуже злопам’ятним, щоб ворушити цю справу вже стільки часу, сеньйоре лейтенант, він міг би вже про це й забути. Лоцман і Хум гарчать, жестикулюють, і Ньєвес: Хум каже, що в селищі у всьому звинувачують його, і він не хоче повертатись до Уракуси без каучуку, шкур, абеток і дівчинки, хай побачать, що він був правий. Хум говорить далі, зараз повільніше, не підіймаючи рук. Два хрестики рухаються водночас з губами, як два пропелери, які не можуть розкрутитись на повні оберти, — починають обертатись і сповільнюються, знову починають і знову зупиняються. Про що він зараз каже, доне Адріан? І лоцман: згадує цю історію й клене всіх, хто його повісив. Лейтенант перестає клацати підборами: повісили? Малюк вказує у бік площі Санта-Марія де Ньєви: на тих капіронах, пане лейтенант. Паредес може вам це розповісти, він був присутній при тому, казав, що дикун скидався на апарайму[24], бо її так чіпляють сохнути. Хум видає зливу гортанних звуків, зараз він не плюється, але шалено жестикулює, і лоцман: його повісили на капіронах за те, що він казав правду, лейтенанте. А той: яку правду?..
І перекладач: піруванці, сеньйоре капрал! Кричить, піруванці! А капрал Дельгадо: вже зрозумів, не треба цього перекладати, я не розмовляю по-поганському, але маю вуха, ти що, вважаєш мене за дурня?..
О господи, — лейтенант стукає кулаком по столу, — що це за нісенітниця, так ви ніколи не закінчите, піруванці — означає перуанці, еге ж? Це правда?..
І перекладач: гірше, ніж кров’ю обливатись, гірше, ніж вмирати, сеньйоре капрал. І боніноперес і теофілоканьяс, не розумію, сеньйоре капрал. Але капрал Дельгадо розуміє: так звати заколотників. І дарма Хум їх кличе, бо вони вже надто далеко, а коли б вони тут з’явилися, то їх би також повісили…
Чорний сидить на краєчку стола, решта жандармів стоїть. Сеньйоре лейтенант, це йому таку кару влаштували. Кажуть, усі скупники та солдати були розлючені й хотіли з ним самі розквитатися, проте тодішній губернатор, сеньйор Хуліо Реатегі, стримав їх. А що то були за типи? Більше не повертались сюди? Якісь агітатори, здається, вдавали з себе вчителів, пане лейтенант, в Уракусі дикуни їх послухали, знахабніли й надурили скупника, що купував у них каучук. А Важкий: якогось там Ескабіно, але він уже помер. Дон Фабіо добре знав його, сеньйоре лейтенант, і найкраще було б, якби ви з ним порозмовляли самі — він розповів би вам усе з подробицями; до того ж губернатор приятелював з сеньйором Хуліо Реатегі. А Ньєвес не був тоді присутній? Ні, сеньйоре лейтенант, він у Санта-Марія де Ньєві лише два місяці, раніше він жив далеко звідси, на Укайялі. А Важкий: справа була не лише в тому, що вони ошукали скупника, сюди додалася ще історія з тим капралом з Борха…
І перекладач: капралдельгадо диявол, син повії! Капрал Дельгадо розчепірює усі пальці й показує: Хум уже десять разів згадав матір, я рахував. Нехай собі кричить, скільки душі завгодно, я тут залишився, щоб він міг лаятися й далі…
Отой капрал, сеньйоре лейтенант, узяв відпустку й поплив до Багуа разом з лоцманом і помічником. В Уракусі агваруни напали на них, капрала й помічника побили, а лоцман зник: одні кажуть, що його забито, а інші — що він дезиртирував, сеньйоре лейтенант, скориставшися з нагоди. І тому в Уракусу приїхала каральна експедиція, Хума привезли сюди й покарали, повісивши за руки на капіроні. Це було більш-менш так, правда, доне Адріан? Лоцман погоджується: так, сержанте, але я не був тоді присутній, хто зна, що там діялось. Ага, ага, — лейтенант дивиться на Хума, Хум дивиться на Ньєвеса, — цей дикун не такий вже й святий, як може здатися спочатку. Лоцман гарчить, і агварун різко відповідає, жестикулюючи, плюючись, тупаючи ногами, — він розказує зовсім інше, лейтенанте. І лейтенант: ну, ясна річ, а яка ж його версія? Він каже, що капрал почав їх обкрадати і уракуси змусили його віддати вкрадене; що лоцман утік, стрибнувши у воду, а скупник обдурював їх, і тому вони не хотіли з ним торгувати. Але лейтенант немовби не чує, він з цікавістю й деяким здивуванням уважно оглядає агваруна з ніг до голови: скільки часу ви тримали його підвішеним, сержанте? Цілий день тримали, а пізніше дали хльосту, так розповідає знахар Паредес, — і Чорний: його шмагав той самий капрал з Борха, — а Блондин: у віддяку за того лупня, якого він дістав від поган з Уракуси, сеньйоре лейтенант. Хум ступає крок наперед, зупиняється перед офіцером, плює. Його обличчя набирає майже веселого виразу, жовті очі лукаво блищать, кумедна гримаса кривить рота.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зелений дім», після закриття браузера.
