Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 49. Брей Легран.

Я поспішав і запізнювався у справах, думками повністю пішов в майбутню угоду, але все одно про себе не міг не відзначити, що проїжджав повз її будинок. 

 

Енді. Всередині все чортихнулось і стало якось похмуро від однієї лише думки про цю дівчину. 

 

Стільки разів її вже бачив за останні дні, торкався, вона навіть запросила мене випити кави, але я стримався. 

 

Відмовив. Тоді мені було смішно і безглуздо, а зараз я злився. Сердився, що не пішов. Хто заважав отримати її ще тоді? Всю таку вдячну, удає, що невинна, а сама та ще погань - тягнула першого ліпшого мужика в кафе, а зі мною навіть зустрітися відмовлялася. 

 

Треба було послати план Блека до чорта, якщо вона вже заглядала мені в рот, але ні, цей покруч нам, блять, цілий сценарій розписав і це була лише постановча сцена номер два. 

 

З цих гнітюче - дратівливих думок мене вивів несподіваний удар. При чому він прийшовся ззаду, в заднє скло. Подивившись у дзеркало заднього виду, а потім і по бічних, я зрозумів, що ні чорта не зрозумів. По тачці ззаду розтікалося якесь місиво. 

 

Пригальмував. Зупинився. Вдихнув і намагався заспокоїтися. Хотілося когось прибити, тому що я тільки що зрозумів, ЩО прилетіло на мою тачку. Здав назад, щоб змусити цю погань, що стоїть на тротуарі, вичистити мені машину язиком. 

 

- Ти так знайомишся з папіками на дорогих тачках? - Хоч я опустив скло, але все ще не бачив, що там стояла за лахудра, але перше враження було сумним. Лице дівчини приховувало волосся, але, дивлячись на одяг, зовнішній вигляд залишав бажати кращого. 

 

- Ти не схожий на папіка... - і все, моя шторка опустилася, як тільки я почув цей голос. Поряд з тачкою стояла Енді й щось мені гнівно розповідала. 

 

Я повільно випростався, відстебнув ремінь, вийшов з машини. Усе робив повільно, щоб заспокоїтися, тому що руки самі собою підхопили булку, що лежала на багажнику, коли я обходив машину. 

 

Я йшов повільно і боровся з бажанням розмазати цю булку по її мордочці. Однозначно симпатичній, навіть у такому лахмітті. І чому спочатку вона мені здалася такою замазурою? 

 

- Якби у мене другий кебаб, я б не подивилася на те, що не їла з самого ранку, і з задоволенням розмазала б його по твоїй пиці, як тільки що по тачці! - У цієї стерви точно сказ, хто так буйно реагує на те, що її злегка облили водою? Ну як злегка... Коли дівчина повернулася до мене спиною, я побачив, що вона була геть мокра, але мені її шкода не було. 

 

Вона злилася, а я почав реготати. Щиро. Дівчина журилася на рахунок свого перекусу, а я розумів, що вона просто неймовірно невдачлива. І зараз я не про те, що вона котрий день поспіль через мене не змогла з'їсти цю пародію на вуличну їжу. Зараз мені було весело від того, що вона попалася на гачок і зіскочити так просто я їй уже не дав би.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно