Читати книгу - "Клас пані Чайки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ну ти смілива, — сказав він. — Класно, їй-богу. Може, скочимо десь на каву?
Камілі аж мову відібрало. «Йолоп! — подумала вона, не припиняючи розтирати щоку. — Знайшовся мені тут, нахаба!»
— Пішов геть, — крикнула вона просто йому в обличчя. — Теж мені, ухажор знайшовся! Спершу дивиться, як мене б’ють. А тоді на каву запрошує! Дебіл!
Хлопець зник так само швидко, як і з’явився.
Шлях від зупинки до Олекового дому здавався їй нескінченним. Лише наштовхнувшись на здивовані погляди перехожих, Каміла придивилася до власного відображення у вітрині. Побачене явно відрізнялося від того, що вона звикла бачити в дзеркалі. Великий синець під оком і подряпина на щоці були помітні здалеку. Лише зараз вона збагнула, що трапилося. З очей бризнули сльози. До Олекового дому дівчина майже бігла.
— Боже, що сталося? — вигукнув Олек, побачивши її. Та й не дивно. Синець і подряпина дівчину явно не прикрашали, та ще й розмазані сльози текли по щоках. Насилу переводячи подих, Каміла коротко розповіла, що з нею трапилося.
— Могло й гірше бути. Ти тільки подумай, що сталося б, якби вони не вийшли, — сказав Олек і відразу пошкодував про це, бо дівчина від гніву аж почервоніла.
— Знаю! — вигукнула вона й хотіла щось додати, але розплакалася ще голосніше.
— Ну що ти… Я ж бо… Каміло… — Олек безпорадно розвів руками. Кілька хвилин сиділи мовчки, лише Каміла схлипувала. А тоді Олек повільно, дуже повільно обняв її. Дівчина поклала йому голову на плече.
— Як… я тепер… виглядаю! — простогнала Каміла крізь сльози. Весь час думала, що скаже завтра Чорний Міхал, коли вона прийде завтра до школи.
— Це мине… от побачиш, а для мене ти завжди будеш красунею, — прошепотів Олек і повернув до себе її обличчя. Повільно наблизився й поцілував заплакане око. Відчув на губах солоний смак сліз.
Каміла сахнулася й заперечно похитала головою. «Тільки не тепер!» — здавалося, промовляв її погляд. Рукою витерла друге око. Олек підніс її долоню до вуст. Але не поцілував, а немовби намагався зігріти її. Може, він думав, що, зігріваючи руку, зігріє й серце? Каміла знітилася. Олек, мабуть, це помітив, бо підвівся:
— Зроблю тобі чаю, — сказав він і вийшов до кухні.
«Яка я дурепа! — подумала вона, коли за Олеком зачинилися двері. — Він же мені нічого поганого не зробив. Адже він хороший. Чому саме тоді, коли все може бути так добре, я не можу бути думками з ним? Яка ж я підла!» Машинально торкнулася половинки сердечка на ланцюжку. Олеків подарунок. Каміла важко зітхнула. Встала й підійшла до книжкової полиці. Її увагу привернуло фото в рамці, яке стояло тут, мабуть, ще від канікул, але Каміла помітила його лише зараз. З фотографії до неї всміхалася весела пара, стрункий хлопець і дівчина з білим волоссям. Вони стояли на пляжі, тримаючись за руки. Це вони. Улітку обоє були такі щасливі. «Власне, нічого ж не сталося, що могло б усе зіпсувати», — подумала вона. Коли Олек повернувся до кімнати із чаєм на таці, Каміла підійшла до нього й міцно обняла.
— Я… я так розхвилювався. Якби я був там, ти ж знаєш… Ніхто б тебе не зачепив, — прошепотів Олек і обійняв її вільною рукою.
СваркаНаступного дня Каміла до гімназії не прийшла. Наче нічого серйозного не трапилося, проте… Подряпини на обличчі й синці точно привернуть увагу роззяв. Мама відразу погодилася, щоб донька до кінця тижня залишилася вдома, тим більше, що найближчим часом у них не передбачалося жодної контрольної. Повернувшись від Олека, Каміла відразу спробувала зателефонувати до Малгосі, але її мобільний мовчав, а батьки сказали, що вона кудись пішла з Мацеком. Дівчина відчула себе страшенно самотньою. Думала про Олекові слова, які весь час лунали у вухах: «Я… я так розхвилювався. Якби я був там, ти ж знаєш… Ніхто б тебе не зачепив». Її знову охопили суперечливі почуття. А Міхал? Якби він був поруч, з нею теж нічого б не сталося? Ця думка не давала їй спокою. «Треба подзвонити до когось, попередити, що мене завтра не буде», — подумала дівчина, беручи до рук слухавку й набираючи номер Кінги. Вона б нізащо нікому не призналася, що їй страшенно кортить, аби дехто довідався про те, що з нею сталося. Коли в неї був грип, вона нікому не телефонувала. Але цього разу… Вона так сподівалася співчуття, що ладна була на все, аби новина дійшла до вух Чорного Міхала. А посередником мав стати не хто інший, як Міхалова пасія — Кінга.
— Тільки ж не кажи нікому в класі, — попросила вона. — Лише пані Чайці поясни, чому мене немає.
Та насправді її слова означали: «Розкажи всім, і найперше Міхалові!» Проте Кінга ніколи не була базікою, тому навряд чи вона розповіла б це будь-кому.
І все-таки Чорний Міхал про все довідався. Щоправда, лише наступного дня, та все ж…
Уранці в роздягалці почув, як Малгося питає в Мацека:
— Підеш нині зі мною до Каміли?
— А що таке? Вона знову захворіла?
— Та наче… Поїхала до Олека і якісь мужики побили її в автобусі.
— Не може
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клас пані Чайки», після закриття браузера.