Читати книгу - "Співучасть у злочині"

як конструктивні ознаки складу злочину, наприклад, щодо предмета, способу чи засобів вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідків, мотиву, мети злочину тощо, можуть ставитися у вину іншим співучасникам, але лише за наявності обов’язкової умови — усвідомлення ними зазначених обставин. Відсутність такого усвідомлення виключає можливість ставлення зазначених обставин у вину іншим учасникам вчиненого злочину.

М. І. Бажанов зазначає, що об’єктивні обставини (обставини, що характеризують об’єктивну сторону складу і впливають на кваліфікацію злочину) вчиненого виконавцем злочину (наприклад, спосіб вчинення) можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам лише за умови, що вони заздалегідь знали про ці обставини, були поінформовані про них. Якщо ж співучасники не були поінформовані про наявність цих обставин (не усвідомлювали їх існування), вони за них відповідальності не несуть і ці обставини не можуть визначати кваліфікацію діянь співучасників (наприклад, виконавець вчинив вбивство з особливою жорстокістю, а інші співучасники про це не знали — виконавець відповідає за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а інші співучасники — за ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК України). У цих випадках, як видно, дії співучасників кваліфікуються за різними статтями КК, хоча вони і вчинили один злочин — вбивство. Суб’єктивні ознаки, які визначають кваліфікацію злочину, вчиненого виконавцем (наприклад, мотив), можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам також за умови, що вони заздалегідь знали про них, були поінформовані про їх наявність. Якщо ж ці ознаки їм заздалегідь не були відомі, співучасники не були поінформовані про них, ці обставини (суб’єктивні ознаки) поставлені їм у вину не можуть бути. Так, якщо підбурювач умовив виконавця вбити потерпілого з помсти, а виконавець, давши на це згоду, вбиває жертву, переслідуючи корисливу мету, то такий виконавець відповідає за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (вбивство з користі), а підбурювач, що не знав про корисливі мотиви, якими керувався виконавець, — за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК України. Якщо ж підбурювачу було відомо про такі мотиви виконавця, то він буде нести відповідальність за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України[280].

Щоб закінчити дослідження відповідальності співучасників, необхідно розглянути так звані спеціальні питання відповідальності за співучасть: 1) співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом; 2) провокація злочину; 3) безнаслідкова співучасть; 4) невдале підбурювання або пособництво; 5) добровільна відмова співучасників.

У межах реалізації кримінальної відповідальності виконавця злочину зазвичай розглядаються питання про співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом. У теорії кримінального права спеціальним суб’єктом визнається особа, яка, крім загальних ознак суб’єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб’єкта. Вказівка у диспозиції кримінально-правової норми на ознаки спеціального суб’єкта означає, що не будь-яка фізична, осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Закон про кримінальну відповідальність іноді обмежує коло осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за вчинення злочину із спеціальним суб’єктом шляхом вказівки на певні, специфічні риси суб’єкта.

Виникає питання, чи є можливою співучасть у таких злочинах осіб, які не мають ознак спеціального суб’єкта? Чи можуть ці особи відповідати за ті злочини, суб’єктом яких може бути лише особа, яка повинна володіти ще й додатковими ознаками?

У статтях закону про кримінальну відповідальність про співучасть немає прямої заборони позитивно вирішувати це питання. У КК не говориться, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом неможлива. Більше того, це питання прямо вирішене стосовно злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Так, у ч. 3 ст. 401 вказується, що співучасть у військових злочинах осіб, не згаданих у цій статті (тобто не військовослужбовців), тягне за собою відповідальність за відповідними статтями цього розділу, тобто розділу Особливої частини КК про військові злочини (розділ XIX Особливої частини КК)[281].

Із цього можна зробити висновок, що й в інших злочинах із спеціальним суб’єктом особи, які не володіють ознаками спеціального суб’єкта, можуть бути співучасниками злочину. Так, А. В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько вважають, що співвиконавство у злочинах зі спеціальним суб’єктом є можливим тільки як спільна протиправна діяльність декількох спеціальних суб’єктів. Якщо ж поряд з указаним у законі виконавцем об’єктивну сторону цього злочину виконує інша особа, що не відповідає ознакам спеціального суб’єкта, то вона вважається пособником. Тобто виконавцем цих злочинів може бути тільки спеціальний суб’єкт, а організаторами, підбурювачами, пособниками можуть бути й інші особи, не наділені ознаками спеціального суб’єкта[282].

Особа, яка вчинила злочин спільно із спеціальним суб’єктом, не може бути виконавцем і навіть співвиконавцем такого злочину, а може відігравати інші ролі, передбачені законодавством про кримінальну відповідальність для співучасників[283].

На думку М. І. Бажанова, іноді об’єктивна сторона деяких злочинів описується в законі (диспозиції) так, що вона не виключає як співвиконавців (субсидіарних суб’єктів) і осіб, які не є спеціальними суб’єктами. Із цих положень можна сформулювати кілька висновків:

1) суб’єктом злочину з спеціальним суб’єктом може бути лише особа, якій властиві ознаки спеціального суб’єкта (наприклад, суб’єкт отримання хабара — це лише службова особа, ознаки якої описані у примітках до ст. ст. 364 та 368 КК України);

2) звідси випливає, що виконавцем злочину із спеціальним суб’єктом може бути тільки цей спеціальний суб’єкт;

3) спираючись на висловлені вище положення, слід визнати можливість співучасті осіб, що не є спеціальними суб’єктами, у злочинах