Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

* * *

Сьогодні Україна славиться своїми письменниками-фантастами. Дорогу сучасним представникам цього жанру було прокладено «Арґонавтами Всесвіту» В. Владка, «Кришталевим раєм» Д. Бузька та романом О. Бердника «Чаша Амріти». Цим шляхом успішно сьогодні йдуть кияни Марина та Сергій Дяченки. Однією з найцікавіших книг фантастів є роман «Чарівникам можна все». Твори подружжя Дяченків неодноразово отримували визнання як на українських і російських конкурсах, так і за кордоном. (У 2005 році вони отримали звання кращих письменників в стилі фентезі в Європі.) Окрім того, письменники зарекомендували себе як сценаристи високого класу. Саме вони створили сценарій фільму «Украдене щастя» за мотивами п’єси І. Франка, а також стали сценаристами фільму «Населений острів» Ф. Бондарчука.

* * *

Український «письменник-фантаст» Генрі Лайон Олді «народився» 1990 року. Саме з цього року під таким псевдонімом стали писати два харків’янина Дмитро Громов та Олег Ладиженський. Нині Генрі Лайон Олді є улюбленцем фанатів фентезі на усьому пострадянському просторі. Особливою повагою у всіх користується захоплива трилогія «Чорний баламут», романи «Месія очищує диск», «Пасинки восьмої заповіді», «Герой має бути один».

* * *

Одна з найвідоміших українських письменниць сучасності Оксана Забужко поєднала в собі таланти поета, прозаїка, есеїста, перекладача, філософа. Найбільший успіх не тільки в Україні, а й за кордоном приніс їй роман «Польові дослідження з українського сексу», довівши тим самим конкурентоздатність української белетристики.

10. Мистецтво

Мистецтво України бере початок у середньому палеоліті. В пам’ять про ті давні часи лишилися прикрашені предмети побуту та зброя, тотеми з візерунками, скульптурні зображення на могильних курганах та загадкові рельєфи на кам’яних плитах. Витворів давньослов’янського мистецтва, пов’язаного із язичницькими віруваннями, практично не збереглося. Уявлення про нього дають тільки збруцький ідол біля села Личківці в Тернопільській області та рельєф «Жрець Олега» в селі Буша Вінницької області.

* * *

З язичницькими віруваннями пов’язані й древні кам’яні скульптури, так звані половецькі баби, які часто зустрічаються на землях України. Нині найбільші колекції цих скульптур представлені у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. Яворницького, в музеях Київської, Луганської, Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Ізюм. Половецькі баби

* * *

Шедевром давньоруського мистецтва є мозаїки Софійського собору в Києві, виконані грецькими та місцевими майстрами. Усього над ними протягом шести років працювала артіль з восьми людей. До нашого часу з 640 м2 мозаїчного розпису лишилося тільки 260. Центральною з мозаїк є Марія-Оранта (Богоматір-Заступниця). Для її створення майстри використовували 18 основних кольорів із 168 відтінками смальти – кольорового непрозорого скла у формі кубиків чи пластин. З них тільки купка жовтих кольорів має 44 відтінки, а золотава та срібна смальта – 25 відтінків. Вважають, що тільки найсучасніший комп’ютер може скласти такий сонячний розсип, а майстри зробили це «на око»!

* * *

До одного з найстаріших на українських землях належить стінопис Люблінської замкової каплиці, виконаний майстром Андрієм та його учнями у 1415 році. Він покриває усі стіни церкви – і олтар, і колони, і склепіння.

* * *

Шедеврами іконопису в Україні є ікона Волинської Богоматері – покровительки Луцька, та ікона Братської Богоматері з Києво-Братського монастиря.

* * *

До найкращих творів стилю рококо в Україні належать численні скульптури в костелах Львова. Автором багатьох із них, зокрема тих, що розташовані на фасаді храму Св. Юра, був відомий німецький скульптор Іоганн Георг Пінцель (Пінзель). Більшість скульптурних зображень у центральній Україні робили з дерева. Прикладами тому можуть слугувати відома фігура Самсона, що роздирає пащу лева, встановлена у XVIII столітті на Подолі у Києві, та сидяча постать Христа – так званий «Задумливий Христос», – що знаходиться нині в Харківському художньому музеї.

* * *

Одним з найпопулярніших жанрів XVII століття в Україні був портретний живопис. Портрети тоді малювали з натури або користуючись уявою. Широко розповсюдженим був парсунний живопис (портретне зображення реальної людини у плоскому іконописному стилі). Іконописні канони відійшли з портретного живопису з появою таких відомих майстрів, вихідців з України, як Д. Левицький та В. Боровиковський, які в основному прославилися парадними портретами знаті. А ось до людини з народу вперше звернувся В. Тропінін. Під час перебування в селі Кукавка Подільської губернії він створив чи не найкращі свої роботи: «Українки», «Українці», «Жінка у намисті», «Устим Кармалюк». У кожному з цих полотен світиться чиста душа народу, його характер.

* * *

У XVII–XVIII століттях особливою популярністю у простих людей користувалися лубочні картинки. Улюбленою темою для них слугували зображення козака Мамая або бандуриста.

Козак Мамай

* * *

XVII–XVIII століття ознаменувалися в Україні появою нового художнього стилю, який поєднав у собі риси західноєвропейського бароко з традиційним народним мистецтвом. Він отримав назву «українського», або «козацького» чи «мазепинського» бароко. Українське бароко відобразилося, передовсім, у монументальному живописі і у графіці видатних художників М. Зубрицького, Г. Левицького, та О. Козачковського. Воно мало свої неповторні риси, засновані на народній декоративності, оригінальному поєднанні фантастичного із реальним. Це було особливо характерно і для І. Щирського (приблизно 1650-?), якому належать найкращі портрети І. Мазепи в гравюрах («Взяття Кизикермена», «Апофеоз Мазепи»).

* * *

Найбільш характерною для періоду українського бароко є скульптурна група на надгробку родини Боїмів у Львові, створена Яном Пфістером на початку XVII століття. Інші його роботи – мавзолеї Сенявських у Бережанах та Януша і Сюзанни Острозьких в Тарнові.

* * *

Знаменною датою для історії українського живопису став 1753 рік, коли цариця Єлизавета видала указ про те, щоб трьох юнаків з придворної капели, чиї голоси запали їй у душу, віддали в науку живопису до портретного майстра І. Аргунова. Усі троє були з України: К. Головачевський (1735–1823), І. Саблучок (1735–1777) та О. Лосенко (1737–1773). Найвідомішим художником, академіком Петербурзької Академії