Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

князь» Василя Барки – правдивий переказ про голод 1933 року в Україні. Вперше його було видано в Нью-Йорку 1963 року. А на батьківщині письменника цей твір було надруковано тільки у 1991-му, після проголошення незалежності країни. Того ж року на кіностудії ім. О. Довженка режисер О. Янчук зняв за романом художній фільм «Голод-33».

* * *

Мало хто знає, що відомий державний та політичний діяч, член Центральної Ради Володимир Винниченко (1880–1951) успішно займався літературною творчістю. Саме йому належить чи не найперший в українській літературі фантастичний роман «Сонячна машина», який лишається доволі популярним серед читачів і сьогодні.

Володимир Винниченко

* * *

Унікальним явищем в українській літературі стала творчість ще одного письменника-емігранта – Тодося Осьмачки (1895–1962). Її вершиною є повість «Ротонда душогубів» – своєрідний літопис фізичного та морального знищення українського народу в період примусової колективізації, розкуркулювання та політичного терору, організованого Сталіним. Все, про що розповів у ній письменник, пережито ним самим: арешти, допити, невдала спроба перейти кордон, ув’язнення в Бутирці, лікування у психлікарні, табір для інтернованих. Більшу частину свого життя він вимушений був поневірятися світом, живучи то у Німеччині, то у Канаді, то в США. На батьківщині його книги побачили світ тільки після проголошення незалежності країни.

* * *

«Російський радянський письменник» – так характеризують у довідниках Михайла Булгакова (1891–1940). Між тим, він не тільки народився та виріс у Києві, але й проніс любов до цього міста та рідної української землі через усю свою творчість. Навіть проживши кілька років у Москві, Булгаков писав: «Серце щемить, хочеться часом нестерпно у потяг… і туди. Побачити знову кручі, заметені снігом, Дніпро… Немає міста гарнішого за Київ». Рідне місто «живе» у багатьох творах письменника: його квартира на Андріївському узвозі з усіма її деталями «перекочувала» в «Білу гвардію», прізвище Турбіних вибране не випадково – його носив один з пращурів Булгакова. Тепер у стінах рідного будинку на Андріївському узвозі – музей письменника. І усім, хто коли-небудь побував у ньому, здається, що Майстер незримо присутній там, біля витоків свого загадкового світу, повного таємниць та відкриттів.

* * *

Кровними узами з Україною був пов’язаний і інший російськомовний письменник – Володимир Короленко (1853–1921). Він народився у Житомирі, закінчив Рівненську гімназію. До кінця свого життя письменник не забував рідної землі: часто приїздив до України, гаряче захищав від переслідувань влади українську культуру та мову, підтримував молодих письменників. Тема України посіла почесне місце у його творах «Ліс шумить», «В поганому товаристві», «Без язика», «Сліпий музикант».

* * *

Україна – батьківщина чудового єврейського письменника Шолом-Алейхема (1850–1916). Він народився та виріс у старовинному місті Переяславі, а літературну діяльність почав у Києві.

* * *

Остап Вишня (1889–1956), один з найвідоміших українських письменників, ще за життя набув надзвичайної популярності: його твори – оригінальні гуморески-фейлетони, які сам письменник називав «усмішками» або «реп’яшками» – виходили мільйонними накладами. І це при тому, що талановитого гострослова у 1934 році на 10 років заслали у табір під Воркутою. Тільки для того, аби познайомитися з творами О. Вишні, неписьменні люди вчилися читати, а російськомовні службовці квапливо вивчали українську мову.

* * *

Твори ще одного відомого російськомовного поета – Бориса Чичибабіна (1923–1994), засудженого за «антирадянську пропаганду», – довгий час були оточені «змовою мовчання», яка скінчилася тільки з початком перебудови в СРСР. У 1990 році його творчість була відзначена Державною премією, а у 1993-му – премією ім. А. Д. Сахарова.

* * *

Особливе місце в історії української літератури займає творчість поетів-дисидентів Василя Стуса та Василя Симоненка. Їхня доля склалася трагічно, а твори побачили світ тільки у незалежній Україні.

Василь Симоненко

Василь Стус

* * *

Повість дитячого письменника В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» було включено до Почесного списку Г. Х. Андерсена. А фільм, знятий за цією повістю, отримав Гран-прі на Міжнародному телефестивалі у Мюнхені в 1968 році.

* * *

Один з найвідоміших російськомовних письменників, А. Ю. Курков у 1988 році став єдиним літератором України, прийнятим у члени славетного ПЕН-клубу, а його книга «Улюблена пісня космополіта» принесла йому перемогу на літературному конкурсі в Німеччині та стипендію фонду Генріха Бьолля.

* * *

Творчість багатьох українських літераторів отримала світове визнання. Так, письменника Ю.І. Андруховича було нагороджено у 2000 році за літературну діяльність премією ім. Гердера (Німеччина), а в 2006 році він став лауреатом літературної премії Центральної Європи ANGELUS за роман «Дванадцять обручів».

* * *

У 2009 році молодому українському письменнику та перекладачеві Сергію Жадану було присуджено польську літературну премію імені Джозефа Конрада Коженського.

* * *

Видатна сучасна українська поетеса Ліна Костенко відома не тільки своїми чудовими драматичними поемами «Маруся Чурай» та «Берестечко», поетичними збірками і творами для дітей, але й своєю активною життєвою позицією. В 60-80-х роках минулого століття вона підтримувала дисидентський рух, а після Чорнобильської трагедії протягом ряду років працювала в зоні відчуження. Говорячи про свою непросту творчу долю, вона коротко зазначає: «Ще не було епохи для поетів».

Ліна Костенко

* * *

Патріархом української літератури справедливо називають Павла Загребельного (1924–2009). Понад 40 років він працював в українській прозі, створив більше 30 романів, гостросюжетних повістей та кіносценаріїв. Найпопулярніші з них – «Роксолана», «Диво», «Євпраксія», «Смерть у Києві», «Я, Богдан» – принесли Загребельному заслужену славу. І навіть перейшовши 80-літній рубіж, письменник продовжував писати