Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

1. Сторони договору купівлі-продажу вправі на свій розсуд погодити умови, що стосуються якості товару. Зазвичай такі умови не погоджуються, оскільки за договорами купівлі-продажу передаються товари, які не були в користуванні та якість яких повинна відповідати стандартам або технічним умовам, що затверджені у встановленому порядку і підлягають застосуванню для перевірки належної якості товарів. Державні стандарти формулюють обов’язкові й рекомендовані вимоги. За відсутності державних стандартів затверджуються галузеві стандарти. Міжнародні галузеві та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів. Можливе використання стандартів науково-технічних та інженерних товариств.

Передбачена можливість установлення вимог до якості товарів технічними умовами та стандартами підприємств.

2. Договором купівлі-продажу або іншою домовленістю сторін, наявність якої має бути за необхідності доведена, може бути встановлена конкретна мета придбання товару. У такому випадку товар має бути придатним для використання відповідно до зазначеної мети. В інших випадках за відсутності в договорі умов щодо якості товар повинен бути придатним для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

1. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

1. На цей час склався обширний нормативний масив, який покликаний забезпечити відповідність якості товару вимогам законодавства та технічним правилам. Відповідні положення Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» [209], законів «Про стандартизацію» [131], «Про підтвердження відповідності» [129], «Про метрологію та метрологічну діяльність» [173] встановлюють публічно-правові вимоги. Деякі з них одночасно формулюють норми цивільного права.

2. Відповідно до ст. 5 Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів» [185] будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для особистого споживання), продовольча сировина і супутні товари не можуть бути передані на реалізацію без документального підтвердження їх якості та безпеки. Передбачається документальне підтвердження якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, зокрема наступними документами: 1) сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності; 2) гігієнічним сертифікатом (видається на кожну партію плодово-овочевої, плодово-ягідної та баштанної сировини та харчових продуктів тваринного походження); 3) ветеринарною довідкою, свідоцтвом, сертифікатом (видається на кожну партію продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження); 4) сертифікатом якості та карантинним дозволом (видаються на зерно та продукти його переробки).

1. Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

2. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

3. Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

1. Зазначення у ч. 2 ст. 675 ЦК, що гарантійний строк може бути встановлений законом або договором, не слід тлумачити так, що воно суперечить абзацу першому ч. 1 ст. 7 Закону «Про захист прав споживачів» [186], відповідно до якого гарантійні строки встановлюються також законодавством та нормативними документами. Під останніми маються, зокрема на увазі стандарти і технічні умови. Через розмаїття видів товарів установлення гарантійних строків безпосередньо законами є неможливим.

2. Із ст. 675 і 676 ЦК слід зробити висновок про те, що під гарантійним строком у цьому Кодексі розуміється строк експлуатації. Це відповідає п. 5 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів», з якого випливає, що гарантійний строк — це строк застосування (використання) товару, який зобов’язаний забезпечити виробник (продавець). Поряд з цим строком у ст. 677 ЦК використовується термін «строк придатності товару».

1. Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

2. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв’язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв’язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

3. Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

4. У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

1. Гарантійний строк обчислюється з 24 годин дня, в який товар був переданий покупцеві.

2. Загальне правило абзацу першого ч. 2 ст. 676 ЦК не виключає дії спеціального правила