Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
В цілому театральна історія «Одруження» значно поступається феєричній історії «Ревізора».
Текст комедії «Одруження» подаємо за перекладом Остапа Вишні: Гоголь М.В. Твори: У 3 т. / Пер. з рос.; Вступ, стаття Н. Крутікової і Д. Іофанова. — К.: Держлітвидав України, 1952. — Т. 2.
Українські переклади і видання
Гоголь М.В. Одружіння: Комедія в 3-х діях / Пер. Олени Пчілки. — Львів: Товариство ім. Шевченка, 1926.
Одруження // Гоголь М.В. Вибрані твори. — К.; X.: Держлітвидав України, 193 5. — С. 404‒427.
Одруження: Зовсім неймовірна подія в двох діях. — К.: Мистецтво, 1938. Одруження: Зовсім неймовірна пригода на дві дії // Самодіяльний театр. — К., 1950. — Вип. 2.
Гоголь М.В. Драматичні твори / Пер. Остапа Вишні; За ред. М. Рильського. — К.: Мистецтво, 1952.
Одруження: Зовсім неймовірна пригода на дві дії / Пер. Остапа Вишні. — К.: Держлітвидав України, 1956.
Додатки до комедії «Ревізор»
І. Уривок з листа, писаного автором незабаром після першої вистави «Ревізора» до одного літератора
Уперше надруковано: Москвитянин. — 1841. — Ч. З, кн. 6. Переклад Д. Бобиря.
Рукописи, що дійшли до нас, датуються 1840‒1841 рр. Уперше надруковано як передмову до другого видання «Ревізора» в 1841 р. В листі до С.Т. Аксакова 5 березня 1841 р. Гоголь повідомляв, що ця стаття починалася як лист до Пушкіна, написаний 25 травня 1836 р., але не відправлений: «Тут лист, писаний мною до Пушкіна, за його власним бажанням. Він був тоді у селі. П’єса гралася без нього. Він хотів писати повний розбір її для свого журналу і мене просив повідомити, як вона була виконана на сцені. Лист залишився у мене невідправленим, тому що він приїхав сам. З цього листа я виключив те, що, власне, могло бути цікаво для мене і для нього, і залишив тільки те, що може бути цікаве для майбутньої постановки “Ревізора”. Цей лист під тою назвою, яка на ньому стоїть, треба віднести у кінець п’єси, а після нього безпосередньо мають йти дві сцени, вилучені з п’єси».
II. Попереднє повідомлення для тих, хто захотів би зіграти як слід «Ревізора»
Уперше надруковано М.С. Тихонравовим у кн.: Ревизор. Первоначальный сценический текст… — М., 1886.
Написано, на думку Ю.В. Манна, близько 1846 р.
III. Дві сцени, вилучені й при першому виданні як такі, що уповільнювали хід п’єси
Цей заголовок був даний автором у т. IV «Сочинений Николая Гоголя» 1842 р. Перша сцена (Ганни Андріївни з Марією Антонівною) вперше надрукована в додатку до другого видання «Ревізора», 1841 р.; друга (Хлестакова з Растаковським) — у «Москвитянине» (1841. — Ч. 3).
IV. Сцена, не внесена автором у друковані видання «Ревізора». 1835
Уперше надрукована П.О. Кулішем у «Библиографических записках» (1859. — № 7).
Ця сцена знаходилась в одній з чорнових редакцій комедії (1835), вона йшла після сцени вимагання Хлестаковим хабара у Бобчинського і Добчинського (дія четверта, ява VII).
V. Розв’язка «Ревізора»
Уперше надрукована 1856 р. у посмертному виданні: Гоголь Н.В. Сочинения. — М., 1856. — Т. 5.
«Розв’язка “Ревізора”» написана у 1846 р. одночасно з підготовкою «Вибраних місць із листування з друзями». Гоголь прислав її з-за кордону П.О. Плетньову для публікації у новому виданні «Ревізора». 24 жовтня 1846 р., висилаючи «Розв’язку», Гоголь писав С.П. Шевирьову: «“Ревізор” повинен бути надрукований в своєму повному вигляді, з тим висновком, який сам глядач не здогадався вивести. Заголовок повинен бути таким: “Ревізор з Розв’язкою. Комедія в п’яти діях з висновком. Соч. Н. Гоголя. Видання четверте, поповнене на користь бідних”. Гратися та вийти у світ “Ревізор” повинен не раніше появи моєї книги “Вибрані місця”: інакше все не буде зрозуміло цілком».
Одночасно Гоголь послав «Розв’язку “Ревізора”» й М.С. Щепкіну в Москву, щоб він поставив її на свій бенефіс. Щепкін писав Гоголю у травні 1847 р.: «Після видужання, прочитавши ваше закінчення “Ревізора”, я лютував на себе, на свій короткозорий погляд, тому що досі я вивчав усіх героїв “Ревізора” як живих людей… Залиште мені їх, якими вони є… Не давайте мені ніяких натяків, що це, мовляв, не чиновники, а наші пристрасті… Ви з цілого світу зібрали кілька чоловік в одне збірне місце, в одну групу: з цими за десять років я цілком зріднився, і ви хочете їх забрати в мене. Ні, я їх вам не дам! Не дам, поки існую. Після мене переробляйте хоч на козлів: а до тих пір я не віддам вам Держиморди, бо й він мені дорогий». «Розв’язку “Ревізора”» не пропустила театральна цензура, П.О. Плетньов сповістив Гоголя 21 листопада 1846 р.: «Твою п’єсу «Розв’язка “Ревізора”» пропустили тільки для друку, постановку заборонили, тому що за правилами нашої дирекції актори увінчувати на сцені товарища свого не мають права». Можливо, сцена увінчання «першого комічного актора» була навіяна святкуванням у паризькому театрі дня народження Мольєра, свідком якого став Гоголь: всі актори парами підходили вінчати бюст Мольєра; про це Гоголь написав у листі до М.Я. Прокоповича від 25 січня 1837 р. Різкий протест друзів (Аксакових, Шевирьова та ін.) проти «Розв’язки “Ревізора”» примусив Гоголя відмовитися і від її публікації, таким чином, задумане видання не здійснилося. «Розв’язка “Ревізора”» вперше надрукована була в 1856 р. у посмертному зібранні творів Гоголя.
VI. Доповнення до «Розв’язки “Ревізора”»
Уперше надруковано: Гоголь Н.В. Сочинения: В 6 т. — 10-е изд. / Ред. Н.С. Тихонравов, В.И. Шенрок. — М.; СПб., 1896 — Т. 6.
Написано 1847 р. у зв’язку із запереченнями друзів проти «Розв’язки “Ревізора”», в цій другій редакції закінчення «Ревізора» Гоголь конкретизує свою позицію, він ще раз нагадує, що його сміх направлений не на гріхи інших, а на самих себе: «І в кому вже нема духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися!… Інакше сміх стане наклепом…»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.
