read-books.club » Короткий любовний роман » Я хворий тобою, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

96
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Я хворий тобою" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 52 53
Перейти на сторінку:

- Ну, прощавай! - повертаю ручку дверей.

Зачинено! Здивовано дивлюся на нього. Плечем упирається в стіну. Руки в кишенях штанів. Очі примружено спостерігають за мною. На губах єхидна усмішка.

- Далеко зібралася?

Ігнат занадто швидко підходить до мене. Підхоплює та прилаштовує верхи собі на талію. Жадібно впивається в мій рот. Від несподіванки його дій усе жіноче в мені вибухає вулканом. Я кусаю його до крові за нижню губу. Поцілунок розбавляється залізним присмаком. Він утробно стогне та, хаотично пестячи моє тіло, розриває трусики. Сідає на диван, притягуючи мене ще ближче. Нетерпляче, але як завжди вміло, пальці опиняються в мені. Ігнат уже гарчить і повертає мені укус. Ми зараз один одному оплачуємо заподіяний біль. Усе нагадує божевілля. Воно завжди було присутнє в наших стосунках, але зараз було занадто загострено. Не встигаю простежити як він насаджує мене на себе. Як же я за ним сумувала! Ніхто з нас зараз не прагне дати задоволення іншому. Кожен намагається вирвати його для себе. Я перша з криком відкидаюся назад. Сталева хватка на талії утримує мене. Ще кілька грубих, але таких приємних поштовхів та Ігнат приєднується до мене. З ним щоразу все краще!

Після того як ми злегка віддихалися, Ігнат повільно притягнув мене до себе. Сильно обійняв.

- Задушиш! - прошепотіла з придихом.

- Колись цілком можливо, - усміхнувся у відповідь.

Не знаю скільки ми так просиділи, але потрібно поговорити. Я почала відсторонятися. Він ще сильніше притиснув мене.

- Ігнат! - зі зітханням посадив поруч, привів нас до ладу й потягнув назад до себе на коліна.

- Марат придумав? - знову усмішка.

Я уткнулася йому в груди й тихо засміялася.

- Зрозуміло!

Ми знову довго мовчки сидимо, насолоджуючись близькістю одне одного, поки я не наважилася:

- Ти маєш дещо знати! - груди піді мною важко піднялися й опустилися.

Це виявилося не так-то просто зробити. Ігнат терпляче чекав, виводячи рукою на моїй спині химерні візерунки. Нарешті наважившись, я підвелася і подивилася в очі, щоб не пропустити реакцію.

- Смерть Кирила не була випадковою, - випалила я на одному духу.

Жоден м'яз не здригнувся на його обличчі. Лише легкий кивок. Він не здивувався! Він знав?! Це неможливо. Тільки Олег знав про це. Але в ньому я була впевнена на сто відсотків. Джерело інформації Ігната, Катя, навіть не підозрювала про це.  

- Ти знав? - від подиву в мене прочинився рот.

- Здогадувався. Я не довіряю збігам. І до того ж ти поводилася занадто обачливо в такій ситуації. Не в твоєму характері.

- Ти вважаєш, що так добре мене знаєш? - трохи шоковано прошепотіла я.

- Так, Міро. Я ж залишив тобі можливість самій усе розповісти. І ти це зробила. Щоправда, я припускав, що ти зробиш це пізніше.  

Я не знала, що сказати на це. Але одне я з'ясувала однозначно - брехати цій людині марно, так само, як і приховувати що-небудь.

- Продовжуй! - коротко наказав він.

- Що? Хіба ти сам не знаєш?

- Я не можу зрозуміти, як ти все влаштувала.

- Це не просто було. Знала, що втекти не вийде, вже пробувала. Повертали! І тоді придумала свою "смерть". І "улюбленого" "братика" заодно! Помста в чистому вигляді! Шкода до татуся дістатися було неможливо. Допоміг мені міг тільки Олег. Катя була єдиною людиною, яка могла нас звести. За два роки я добре її вивчила. Я спеціально дала їй зрозуміти, що відбувається між мною і Кирилом. Не сумнівалася - на розбірки побіжить до мене. Так і сталося. Розжалобила її. Так, вона мене пожаліла, але здебільшого нею керувала можливість позбутися суперниці. За що можна любити таку тварюку? Не розумію, - я зітхнула, адже колись теж була в нього закохана, але я не знала, яке це чудовисько. - Вона знайшла Олега. І на черговому вигулі мене в товариство нам вдалося зустрітися. Я передала йому записку з моїм планом. Умовити цих двох взяти мене в Італію взялася Катя. Кирило швидко погодився. А на Жаровського старшого вплинула ще потрібна співпраця з батьком Каті. В Італії все просто. Олег передав мені шприц, який вирубує миттєво. Під час п'яного паті на яхті я домовилася з Кирилом зустрітися на палубі. Я прекрасно знала, що Катя піде за ним. Вийшовши, Кирило побачив цікаву картину. Тримала гостре лезо біля своєї шиї. Я навіть пустила кров. Він підбіг і вибив ніж. Шаленство "братика" спровокувала Катя, з'явившись на палубі. Коли він накинувся на неї, я підійшла і зробила укол у шию. Залишилося тільки підтримувати шок Каті, роблячи її моєю співучасницею, викидаючи тіло. Вона повинна була мати ґрунтовний стимул підтвердити нашу смерть.

Мій голос затих і знову настала тиша. Я боялася дивитися на Ігната. Цілком можливо, що в очах коханої людини я зараз не менше чудовисько. Але він тільки сильніше мене обійняв і підняв пальцем обличчя за підборіддя.

- Ти захищала себе! - і легко поцілував у губи, - У своєму житті я вбив лише двох людей захищаючись. Одного, який забрав мене і Марата з дитбудинку і зробив нас солдатами у своїх іграх на замовлення. Другого, який по-звірячому повівся з тією, яку я хочу для себе, всю і назавжди. Решта вбивств була за гроші.

1 ... 52 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я хворий тобою, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"