Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

-Ні, не хочу я обговорювати з ним нічого. Не хочу, ще більше себе ранити правдою, адже він ніколи не бере до уваги почуття інших. І від його правди я знову буду збирати себе по шматочках. 
-Ех, Вероніка, а що з практикою робитимеш, адже це дійсно шанс вирватися та проявити себе. Ти в дизайні найкраща на нашому потоці. 
-А що, я погоджуся і використаю шанс. Це усього-на-всього тільки один місяць. Я доведу йому, що я вже подорослішала. 
-Ну, удачі тобі, Ніка, - невпевнено відповіла Ліля.  
Та я й сама не була в цьому впевнена. Але ховатися та тікати я не буду. 
-До речі, що там психолог твій? 
-Завтра піду до нього та розкажу йому все і закінчу наші зустрічі. Хочу бути з ним чесна. Та і взагалі не до нього зараз. 
З Лількою ми просиділи майже до ранку, тому на роботу підніматися було важко, але необхідно. Тому зробивши ранішні ритуали, я відправилася на роботу. До обіду все пройшло спокійно, адже на щастя Руслана в офісі не було. А на обідню перерву я відправилася до Тимура. 
-Привіт, - починаю якось не сміло, адже відчуваю як я йому подобаюся, але те, що я йому розкажу, його не розвеселить. 
-Привіт, Вереніко, ти так хвилюєшся, точнісінько як у першу нашу зустріч, - легко посміхається кутиками губ. 
-Пам'ятаєш, я тобі розповідала за Руслана? Так от, він живий! -  випалила одразу, неходячи навкруги. Тимур одразу змінився в лиці - став серйозним та збентеженим від такої раптової новини. Але через хвилину мовчання все ж таки наважився: 
-Я радий, що так сталося, не знаю всіх подробиць, але для тебе це напевно радісна новина. 
-Новина і дійсно радісна, - важко вдихаючи повітря, відповідаю. 
-Вероніко, послухай, ти знаєш, де мене знайти, якщо тобі буде потрібна моя допомога. Я завжди вислухаю та зрозумію.  
Я з полегшенням зачинила двері за собою. Після зустрічі я заспокоїлася, адже дуже переживала як він сприйме цю інформацію, але на диво, все пройшло якось по-дорослому та цивілізовано. Я б не могла з ним зустрічатися і надалі, вже не говорячи про побачення. Та й взагалі, я не була готова з ним на якусь близькість, адже я кохала Руслана, та і значи останнього, не хотіла, щоб він завдав якоїсь шкоди Тимуру. Не встигнувши вийти з приміщення, як побачила автомобіль, який уже був мені знайомий. А через деякий час звідти вийшов Руслан та не зводячи з мене очей, підходив все ближче. А я з кожним його кроком відчувала, як моє серце вилітає з грудей, а на тіло опустилася легка важкість, яка скувала мене пронизливим та солодким хвилюванням. 
-Ти закохалася у свого психолога? - чую його запитання, але спочатку не розумію про що він, адже його губи знаходяться так близько, а я не можу їх торкнутися.  І це відчуття недосяжності відгукувалося неприємним відлунням в моїх думках. 
-А якщо і так! Тобі яка різниця? – говорю та намагаюся пройти, але він нахабно перехоплює мою руку. Де він торкається - одразу стає гаряче, я відчуваю це навіть через одяг. Моє тіло затремтіло від збуджуючих спогадів. 
-Сідай в авто, я підвезу на роботу! - наказує, ніби має на це право. 
-Нізащо! Я сама сюди добиралась, сама і повернусь назад! - висмикую свою руку та йду. 
Вже відійшовши, та упевнившись, що він мене не переслідує, я закрила очі та перевела дух. Оце так реакція, я її не можу контролювати, вона просто утворюється, коли він поруч. Насправді, я дуже слабка, щоб з ним боротися, він тільки торкнувся моєї руки, а я уже бажала більшого, хотіла, щоб він обійняв мене всю, хотіла відчувати його таке особливе тепло тіла, його рідний запах. В мені вирували такі сильні почуття, що здається ніби вони витісняли все погане, що я намагалася думати про Руслана. 
Решту робочого дня пройшло в дрібних клопотах, я занурила свої думки в робочий буденний процес. Вже ввечері, крутившись на ліжку, я ніяк не могла викинути з своїх думок сьогоднішню зустріч з Русланом. Вона була така коротка, але занадто емоційна, після неї я сама не своя - вдень все валилось з рук, а вночі сон ніяк не приходив. Моє тіло бажало розгрузки і я наважуюся зробити те, чого ще ніколи не робила. 
Опускаю свою руку собі між ніг та починаю згадувати як Руслан мене торкався, як гладив та водив своїми великими пальцями по клітору.

 Від цих думок починаю збуджуватись ще більше і це змушує мене перейти до інших дій. Неспішно починаю рухатися бедрами вверх і вниз, уявляючи, ніби він зверху і от-от проникне в мене та наповнить мене всю аж до країв, а я розілляюся від незрівняної насолоди. Мої рухи стають все швидшими та інтенсивнішими, і через мить, я доводжу себе сама до маленької, але якось приємної насолоди, якої, звісно, дуже мало при моєму збудженому стані. 
Вранці прокидаюся від того, що моє тіло повністю пропотіло. Мені наснився еротичний сон з участю Руслана, але в якому я теж так і не отримала довгоочікуваної розрядки. І мене це вже починало дратувати. Я ніби залежна ним й ні про що тепер не можу думати, крім нього. Але тепер мої думки стають відвертими, а бажання чіткішими. Я хочу відчути його в собі, злитися з ним та не покидати ліжка цілими днями.  
Намагаюся переключитися на іншу тему в себе в голові. Сьогодні я вихідна, а тому, потрібно придумати чим себе зайняти. Роблю каву та присідаю на стілець в кухні біля вікна, дістаю телефон та без особливої цікавості починаю гортати стрічку новин. Як тут, на екрані з'являється невідомий номер, не довго думаючи, нажимаю зелену кнопку та відповідаю: 
-Слухаю,- одразу чую грубий баритон. 
-Доброго ранку, в тебе є двадцять хвилин, чекаю тебе біля твого під'їзду.  
-Я нікуди з тобою не поїду!  
-«Ще чого? – подумала я. - Залишатися з ним на одинці дуже погана ідея». 
-Час пішов, по дорозі все розповім, - робить невеличку паузу, а потім додає: 
-Вероніка, я тобі не завдам шкоди, довірся мені! 
Скидаю слухавку і не можу зрозуміти, що робити далі …