Читати книгу - "Війни Міллігана"

(5)

За два дня після того, як Флаверз оголосив своє рішення, у відділення «Д» прийшов соціальний працівник і повідомив томмі, що йому треба підписати форму для відвідувань, якщо він хоче, щоб Танду Бартлі пропустили. кевін і гадки не мав, хто вона така і що взагалі відбувається, але оскільки відвідувачі завжди приносили смаколики, він негайно підписав форму й пішов у кімнату для відвідувачів. У кімнаті сиділа лише одна жінка. Він підійшов до столу, і вона перекинула ногу на ногу. Він пройшовся очима від литок до вигину стегна — допоки дозволяла доволі коротка сукня.

— Ти до кого? — спитав він.

— До тебе, — облизала вона губи.

Вочевидь, Танда Бартлі добре вміла користуватися своєю зовнішністю.

— Мій брат Дон багато про тебе розповідав. Твоя історія просто неймовірна. Ти не проти, якщо я частіше приходитиму, щоб поспілкуватися з тобою?

— Навіть не знаю, чи витримає моє серце, — зітхнув кевін, дивлячись у її темні очі.

Вона розсміялася.

— Я бачила тебе кілька разів, коли приходила до Дона. Тож якось я спитала його: «А хто той красивий хлопець з очима цуценяти, що загубилося?» Тоді він мені про тебе й розповів.

— А що ж саме він розповів?

— Люди припускаються помилок. Я знаю, у чому тебе звинувачують, і мене це не турбує. Можливо, тебе щось турбує? Може, я могла б чимось допомогти?

— Ти що, теж мозкоправ?

Вона похитала головою.

— То може, ти одна з тих жінок, яких збуджують злочинці, і вони думають, що зможуть їх виправити? — припустив він.

Вона знов розсміялася глибоким привабливим сміхом.

— Зовсім ні. Я просто кажу, що якщо у тебе є якісь комплекси сексуального характеру — я б могла позбавити тебе від них.

кевін гаряче закивав і поклав долоню їй на ногу:

— Ну, це вже непогано. Мабуть, більшість жінок дивляться на мене саме так. Але я попереджаю: у тебе буде багато роботи. Я тут не один.

— Дон казав. І це мене дуже збуджує.

За кілька днів у кімнату відвідувачів погукали томмі. Він зайшов і побачив Танду. Вона страшенно гнівалася, бо охоронець на вході до неї чіплявся, поки обшукував металодетектором.

— Той вилупок до мене чіплявся! Уяви тільки: облизує губи і каже: «Крихітко, може, ти кинула б того ґвалтівника Міллігана й обрала справжнього чоловіка?» Ох я до нього дістануся! Виберу день, почекаю на нього на паркінгу після роботи й почну фліртувати. А як він почне мене мацати — штрикну його ножем!

томмі подумав, що, мабуть, ніколи не зустрічав такої рішучої жінки, як пишногруда Танда з її ляльковими очима й невинним личком. Така легко може зіпсувати вечірку лише тому, що її не запросили.

— Не треба насилля, — спробував угамувати її томмі.

— Легко тобі казати, у тебе ж є способи контролювати свої емоції. Ти можеш просто взяти й піти. До речі, а що ти відчуваєш, коли просто ідеш геть у своїх думках?

томмі замислився і спробував пояснити.

— Було в тебе колись таке, що ти гуляєш у лісі і раптом відчуваєш запах чогось гнилого? Потім бачиш мертву тварину — і тебе починає нудити.

— Ні, але можу уявити.

— Так от, цілком природно, що ти відвернешся і спробуєш думати про щось інше — про морозиво, наприклад, чи про ще щось смачне, — аби тільки не відчувати того присмаку смерті й не думати більше про нього. Отак і зі мною, коли я йду — я просто блокую думки про те, що бачив. Так, щоб воно взагалі перестало існувати. А потім раз — і я вже сплю. Це наче я відділяю якусь частинку себе і десь її ховаю. Колись вона повернеться, пізніше — але людина вже втратила цілісність. Так сталося з Біллі. Він пішов, бо йому стало погано — він більше не хотів бачити чи відчувати це…

томмі від самого початку знав, що Танда використовує його та аллена з кевіном, але ніяк не міг зрозуміти, що саме їй треба. Вона була розумна, хитра й добре вміла зближатися з людьми. Він бачив, як вона майстерно маніпулювала медсестрами, яким подобався її брат. Наприклад, одну таку медсестру вона дочекалася на паркінгу та розповіла їй, що Дон має до неї почуття. За кілька тижнів ця медсестра пронесла повз охорону марихуану, яку на тому ж паркінгу передала їй Танда для свого брата.

За кілька тижнів у відділення без жодного попередження увірвався начальник охорони Гаррісон з двома своїми підлеглими. Гаррісон тримав від пахвою металеву планшетку — наче офіцер тростинку. аллен звернув увагу на те, як швидко та ритмічно вони йшли — як на параді! Таким кроком вони підійшли до кабінки наглядачів і почали щось розпитувати й переглядати медичні картки пацієнтів.

Відбувалося щось незвичне.

Гаррісон покликав медсестру Міллі Чейс і наказав негайно зібрати всіх пацієнтів у загальній кімнаті.

Вона гостро на нього подивилась і сказала:

— Наскільки мені відомо, ви не маєте права проводити обшук у відділенні без дозволу медсестер і присутності омбудсмена.

— Ми все одно тут усе обшукаємо.

Її обличчя налилося кров’ю. Вона увімкнула гучномовець і мовила:

— Увага всім пацієнтам відділення «Д». Охорона збирається провести обшук у ваших кімнатах просто зараз, тож якщо ви хочете змити щось в унітаз — покваптеся.

Гаррісон схопив мікрофон, але пацієнти вже розбіглися по своїх кімнатах, і скоро у коридорі з усіх кімнат лунав шум унітазів.

Усі в лікарні говорили, що Мілліган умовив пацієнтів написати листи зі скаргами на свавілля охоронців у головний офіс та відправити копії губернатору й журналістам. Скоро директор лікарні видав наказ, який забороняв охоронцям проведення обшуків, за що Гаррісон, вочевидь, вирішив помститися джерелу всіх проблем.

За кілька днів після того аллена жорстоко побили охоронці. аллен попросив Танду передати письменнику, що артур збирається покласти край всьому цьому.

22 липня 1981 року опівночі письменника розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила Танда Бартлі.

— Останнім часом у Біллі дуже депресивний настрій. Мій брат думає, що він може накласти на себе руки. томмі не хотів, щоб я вам дзвонила, але аллен вважає, що вам слід про це знати.

— Що сталося?

— Кілька днів тому він забарикадувався у своїй кімнаті й підпалив меблі. Охороні довелося виламати двері, щоб загасити пожежу. Його обкололи препаратами