Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

Блукачі мчали верхи на своїх скакунах, прямо до в'язниці, вони під'їхали до неї. Тупіт копит було чути здалеку, їх зустріло кілька тюремників, вони знали, що справа ця добром не скінчиться.

-Ви ще хто такі?

-Ми блукачі... І ми тут для того, щоб звільнити наших братів, яких запроторили до в'язниці не законним чином. Ми не маємо нічого проти вас, але якщо ви спробуєте нам перешкодити, ви всі помрете.

-Ти думаєш мене залякати, старий? Ці стіни й не таких витримували...

-Подумайте, перш ніж ухвалювати необдумані рішення, друзі, - наполіг на своєму Флоріус, - наші хлопці й не через таке проходили, їм не важко буде вас усіх перебити... Краще здайте зброю.

-У мене є до вас зустрічна пропозиція... Або ви всі звідси виїжджаєте, і тоді я забуду про це непорозуміння, і, можливо, не доповім про вас капітанові варти, або мої хлопці перетворять вас на диряве місиво. Сам наглядач виглядав як мужик років сорока п'яти, з лисиною на голові, і короткою борідкою на обличчі. Він був одягнений у вбрання чорної зорі, знаменитої сім'ї Вілліан-Каста, Столиці Гріссеї.

-Ум, як грубо...

-Почекай Флоріус... Може, нам ще вдасться з ними домовитися, - промовив Барінхард.

-Думається мені, Барінхард, вони явно дали нам зрозуміти, що не здадуться... Панове, ви знаєте, що робити!

-Всі до зброї! - крикнув головний наглядач, на ім'я Граннес.

За наказом головного наглядача всі тюремники оперативно вишикувалися на стінах в'язниці. Вони дістали луки, натягли тятиву, і всі разом випустили шквал стріл по блукачах. Ті зачепили лише кількох із них. Скитальці вирішили дати вогонь у відповідь. Вони прицілилися, швидко натягнули тятиву, а потім випустили у відповідь шквал вогню в тюремників. Багато стріл вдарили точно в ціль, п'ятеро тюремників звалилися зі стін, інші продовжили стріляти. Головний наглядач, бачачи це, розлютився і почав підкликати на стіни інших.

-Сюди, чорти б вас побрали! До стін підбігло ще п'ятеро тюремників, ті недовго думаючи, разом з рештою відкрили вогонь по блукачах.

-Продовжуйте, не зупиняйтеся! - кричав Флоріус - він підійшов до Барінхарда - послухай... Твоє завдання - забратися на стіни вгору абордажними сходами... Ми будемо тебе прикривати.

-Хорошо, я зроблю це... Дивись тільки, щоб мене не скинули...

-Не скинуть, наші хлопці влучно стріляють, сам знаєш... - у цю мить, наче на підтвердження слів Флоріуса, просто під їхні ноги звалився ще один тюремник, він видал протяжне зітхання, а потім помер від отриманих травм.

-Ох... Не подобається мені все це.

-Не скигли, Баріне, скоро ми всі вже будемо вдома, пити теплий ель.

На той час абордажні сходи вже було встановлено. Барінхард підбіг до них, потім подумки заручився допомогою Беренберга, і став дертися вгору по сходах. Один із тюремників помітив це, і спробував його скинути. Стріла полетіла прямо в Барінхарда, той ледве встиг ухилитися і втриматися на сходах. Один зі скитальців встиг прикрити Барінхарда, і зняти зі стін тюремника. Барінхард мовчки насварився, а потім продовжив лізти вгору. Нарешті він видерся на стіни, там перебувало близько восьми тюремників, і наглядач. Барінхард не думав їх усіх вбивати, бо за своєю натурою був миролюбний, натомість він дістав заморожувальну бомбу зі свого підсумка і кинув її в тюремників. Та зачепила всіх, крім наглядача. Побачивши це, він був ошелешений, недовго думаючи кинувся в атаку на Барінхарда. Той схопив його за зап'ястя, потім викрутив його, і вибив меч із рук. Однак наглядача це не зупинило. Він відштовхнув Барінхарда ногою, а потім взяв меч із рук в одного з зледенілих тюремників. Він завдав кілька рубаючих ударів по Барінхарду, однак той усі їх парирував, зрештою, його терпець увірвався, він ще раз вибив меч з рук наглядача, потім вдарив його в живіт, і закінчив справу потужним ударом по морді. Наглядач звалився на кам'яну підлогу стіни.

-Ах... Мати... Ну й хватка в тебе, мужик.

-Лучше лежи струнко... Стривай, на тобі шати чорної зорі?

-А ти догадливий... Так, я член династії чорної зорі.

-І що ти тут робиш?

-Мене заслали сюди, скоїв дещо не те... Але це не твоя справа... Тобі достатньо знати, що в тебе і твоїх друзів скоро будуть великі проблеми...

-Хах, боюся, ми в неприємностях по вуха вже давно - Барінхард спустився сходами вниз у внутрішній двір, його там зустріло ще кілька тюремників. Вони почали атакувати Барінхарда. Наглядач, що лежав донедавна, спустився слідом за Барінхардом, попутно він взяв до рук меч і знову спробував вразити Барінхарда. Сам Барінхард спочатку відбив удари тюремників, потім зробив по них надріз своїм мечем, який був змазаний олією паралічу, що була здатна знерухомити практично будь-яку живу істоту, перетворивши її на нерухому статую, рівно на кілька хвилин. Барінхард відчув як ззаду на нього мчить невгамовний наглядач, Барінхард різко ухилився, а потім порізав наглядача своїм мечем. Той похитнувся, скорчився, і в такому вигляді звалився на підлогу. Тюремники, що залишилися, здалися на милість Барінхарда, на щастя, та у нього була.

-Ну, валіть, поки я добрий... - промовив Барінхард, намагаючись бути якомога переконливішим. Тюремники склали зброю, а потім побігли ховатися, у бік стайні. Барінхард не поспішаючи підійшов до важеля, що був розташований на стіні поруч із воротами. Він смикнув за нього, і ворота відчинилися, проклавши шлях блукачам у внутрішній двір в'язниці.

-Вправно спрацьовано, брате! - вигукнув Ронхард, один зі скитальців.

-Нічого собі... - промовив інший блукач, на Ім'я Хейллі, дивлячись на повалених тюремників, і ще кількох, що здалися на милість Барінхарда.

-Ти добре попрацював - промовив Флоріус - ходімо, нам треба звільнити братів. Барінхард і Флоріус увійшли всередину вежі. Усередині неї було розміщено кілька кліток, у яких перебували своє ув'язнення блукачі. Барінхард почав шукати відповідний ключ, щоб відкрити клітки. Зв'язка ключів лежала на столі, за яким зазвичай сиділи тюремники. Барінхард підійшов до столу, взяв з нього зв'язку ключів, а потім став по черзі підходити до кожної клітки, і відкривати її.