Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

- Я хочу знати, що за секрет у Кірка. І чим раніше ми це з'ясуємо, тим більше шансів знайти протидію.

Король підійшов до поручнів балкона.

- Толій! Мені потрібна твоя допомога.

- Що мені потрібно зробити? - почав розминати крила гігантський орел.

- Вистеж Кірка. Де він та що робить. Про найменші деталі одразу повідомляй мені. Бери більшу висоту. Без потреби в бій не вступай.

- Зрозумів.

Орел відштовхнувся від землі й через пару помахів крилами був уже високо над площею.

- Всім іншим теж бути напоготові. Якщо побачите в місті Кірка, або дізнаєтесь, який козир він приховав, негайно повідомте.

Артур зараз мав лише одне бажання - взяти зброю і приєднатися до захисників. Тому він звернувся до короля:

- Батьку! Я так зрозумів, що зараз біля східних воріт немає жодного лицаря. Дозволь я піду туди та підтримаю ополченців променями світлоносного меча. Впевнений, це буде не зайвим.

Петроній уважно глянув на нього і задумливо промовив:

- Ти правий, це має сенс. Хоч ми й не очікуємо атаки лепкоїдів з цього боку, але нам потрібно бути готовими до будь-яких несподіванок.

Артур уже зробив рух, щоб бігти за зброєю, але король жестом зупинив його.

- Стефане! Антонію!

Два лицарі зробили крок до короля.

- Невже батько знову приставить до мене охоронців? - подумав Артур. - Втім, зараз це не має значення. Нехай нас буде більше. Ми разом дамо відсіч ворогові!

Тим часом Петроній обернувся до лицарів:

- Ви двоє вирушите до східних воріт. І дивіться обома! Якщо побачите таємну зброю Кірка, то одразу надсилайте сюди гінця.

- Батьку, а я? - обурився такому повороту Артур.

- Стривай. Тобі буде окреме завдання. Є питання?

- Ваша Величносте, - звернувся до короля Стефан, - гінець не зможе швидко подолати шлях від східних воріт до замку. Може ми дамо сигнал за допомогою горна?

Артур був розчарований рішенням батька. Водночас бажання допомогти спільній справі подарувало йому несподівану ідею. Артур зняв з шиї шнурок зі свистком і простяг Стефану:

- Тримай. З його допомогою ви зможете викликати Толія. Якщо він кружлятиме над містом, то зможе почути ваш заклик. Толій доставить новини в замок швидше за будь-кого.

Петроній схвально хмикнув. Стефан узяв свисток, і лицарі, вклонившись королю, почали спускатися у внутрішній двір замку.

- А яке завдання буде у мене? - перервав мовчання Артур. - Я готовий битися!

- Сину, для тебе є особлива справа.

- Я можу приєднатися до загону вчителя Алессіо. У вуличних боях кожен меч знадобиться.

- Слухай, Артуре. Зараз важливо не лише битися з ворогом, а й подбати про тих, хто не може цього робити. Потрібно допомогти мешканцям Мейолли. Твоє завдання - організувати евакуацію людей із небезпечних районів. Місце збору - міська ратуша.

- Що?! Я ховатимуся в тилу, поки інші захищають місто?

- Нашим мешканцям потрібна допомога, вони розраховують на нас. Ми не можемо кинути їх напризволяще.

- Батьку, відправ когось іншого! Я заслуговую на право битися разом з лицарями пліч-о-пліч!

- Більше немає нікого, кому я міг би довірити це завдання. Тож це зробиш ти.

- Але...

- Це моє особисте прохання. І прямий наказ! - жорстоко закінчив Петроній.

- Так, мій королю, - схилив голову Артур.

Принц поплентався до сходів. Спускаючись, він почув, як батько звернувся до лицарів:

- Займіть позиції на стінах по периметру замка. З появою ворога з повітря - атакувати без наказу. Щоб і муха не пролетіла! Впевнений, скоро Кірк спрямує проти нас усю мерзенну магію, яка в нього тільки є.