Читати книгу - "Будинок безлічі шляхів"

— Просто я дуже голодний, — сказав Кальцифер. — Дрова. Пам’ятай. 

— Дрова, — кивнула Чарліна і побігла до дверей особняка, раптом відчувши, що життя набагато краще, щасливіше і вільніше, ніж здавалося напередодні. 

Сім відчинив їй двері несподівано швидко. Він подивився на замок, на юрму роззяв, і похитав головою. 

— Ах, панно Чарівна, — сказав він. — У нас сьогодні ранок із дуже багатьма складностями. Не думаю, що Його Величність уже готовий почати роботу в бібліотеці. Але прошу заходити. 

— Дякую, — сказала Чарліна, опускаючи Приблуду на підлогу. — Я можу почекати. Однаково мені треба спершу порозмовляти з Софі. 

— Софі… е-е… тобто пані Пендрагон, — сказав Сім, зачиняючи двері, — здається, якраз і є одною із складностей цього ранку. Принцеса вкрай обурена і… Зрештою, проходьте, і самі побачите, що я маю на увазі. 

Він почовгав вогким коридором, запрошуючи Чарліну йти за ним. Вони ще не дійшли до повороту, за яким знаходилися кам’яні сходи, коли до Чарліни долинув голос кухаря Джамала: «Ось як можна знати, що готувати, якщо гості весь час то від’їжджають, то не від’їжджають, то знов від’їжджають, я вас запитую?!» Тоді пролунало гучне завивання Джамалового пса і включився чималий хор інших голосів. 

Софі стояла під сходами з Морганом на руках, за її спідниці тривожно, хоч і з ангельським виразом личка, вчепився Блим, а огрядна нянька стояла віддалік — як завжди. Чарліна навіть подумала, чи з тієї няньки буває хоч якась користь. Принцеса Хільда випросталася біля сходів і виглядала дуже по-королівському і люб’язно — набагато величнішою і люб’язнішою, ніж Чарліна могла собі уявити. Король також стояв тут — червоний на лиці, охоплений праведним королівським гнівом. З першого ж погляду Чарліна зрозуміла, що згадувати про дрова для Кальцифера наразі немає сенсу. Принц Людовік із задоволеним і зверхнім виразом обличчя спирався на поручні. При ньому була його дама у мало не бальній сукні, вона дивилася на всіх із презирством. На превеликий жах Чарліни, тут же був і безбарвний джентльмен — він шанобливо стояв поруч із принцом. 

«І хто б здогадався, що цей негідник щойно вкрав у короля всі гроші!» — подумала Чарліна. 

— Я б назвав це крайнім зловживанням гостинністю моєї доньки! — говорив король. — Ви не мали права давати обіцянки, яких не можете дотримати. Якби ви були нашими підданими, ми б заборонили вам від’їжджати. 

— Я справді збиралася дотримати обіцянки, сір, — парирувала Софі, намагаючись, щоб її голос звучав шляхетно, — але ви не можете вимагати від мене залишитися тут, якщо моя дитина — під загрозою. Якщо би ви дозволили мені забрати мого сина в безпечне місце, я би змогла виконати кожне бажання принцеси Хільди. 

Чарліна зрозуміла, в чому проблема Софі. У присутності принца Людовіка та безбарвного джентльмена вона не могла зізнатися, що збиралася лише вдати, ніби від’їжджає. До того ж їй справді треба було заховати Моргана в безпечному місці. 

— Вбережіть нас від ваших обіцянок, яких не можете виконати, юна леді! — сердито відрізав король. 

Приблуда біля Чарліниних ніг раптом загарчала. Принц Людовік за спиною в короля засміявся і клацнув пальцями. Те, що сталося далі, застало всіх зненацька. Няня і принцова дама вискочили зі своїх суконь. Няня перетворилася на дебелу багряну істоту з блискучими м’язами і голими пазуристими ногами. Бальна сукня принцової дами сповзла, вивільнивши огрядне багряне тіло в чорному трико з прорізами на спині, крізь які витикалася пара багряних крилець, на вигляд ні до чого не придатних. Обидві лабокінки простягнули свої багряні ручиська і стали наступати на Софі. 

Софі невиразно зойкнула і вихопила Моргана з-під їхніх загребущих лап. Морган теж заверещав від несподіванки і страху. Далі все потонуло в пронизливому гавкоті Приблуди та в глибокому виразному гарчанні Джамалового пса, який кинувся за дамою принца. Однак перш ніж він встиг добігти до лабокінок, дама принца, задзижчавши крильцями, кинулася на Блима і схопила його. Блим заверещав і почав гамселити в повітрі ногами в голубих оксамитових штанцях. Лабокінка-няня спинилася перед Софі, щоб не дати їй урятувати Блима. 

— Розумієте, — сказав принц Людовік, — ви все ж таки поїдете, інакше ваша дитина постраждає. 

Розділ шістнадцятий, 

у якому багато втеч і відкриттів 

— Це, — промовила принцеса Хільда, — нечува… 

Вона встигла договорити тільки до цього місця, аж тут Блим якось вирвався. Він вивернувся з лабокінських багряних рук і побіг сходами нагору з криком: «Помозіть! Помозіть! Не дайте їм мене схопити!». 

Обидва лабокіни відштовхнули принцесу Хільду і погналися сходами за Блимом. Принцеса Хільда наткнулася на поручні і вчепилася за них, почервоніла і блискавично втратила свою велич. Чарліна несподівано для себе помчала сходами за лабокінами, вигукуючи: «Лишіть його! Як ви смієте!». Уже потім вона подумала, що її до цього спонукав вигляд принцеси Хільди як звичайної особи. 

Софі якусь мить повагалася, а тоді тицьнула Моргана королю в руки. 

— Нехай він буде в безпеці, захистіть його, — видихнула вона. Тоді підняла спідниці й кинулася сходами за Чарліною з криками: «Ану припиніть! Чуєте?!». 

Джамал за компанію потягнувся за ними. Він важко сапав і гукав: «Злодій — стій! Злодій — стій!». За ним так само за компанію чалапав його пес, хрипко погавкуючи, тоді як Приблуда гасала внизу сходів, здійнявши цілу лавину сопранового дзявкоту. 

Принц Людовік сперся на протилежні від принцеси Хільди поручні й голосно зареготав. 

Лабокіни допали Блима майже на самому вершечку сходового прогону, мигтячи непридатними до польоту крильцями і зблискуючи багряними м’язами. Блим зупинився і відважив лабокінам потужні копняки. На якусь мить здалося, ніби його затягнуті в синій оксамит ніжки належать дорослому здорованеві. Одна нога вдарила у живіт няні-лабокінці. Друга послужила опорою, тимчасом як правий кулак Блима зустрівся з носом другого лабокіна — зі смачним дорослим «хрусь». Залишивши обох лабокінів валятися на сходовому майданчику, Блим знову жваво побіг сходами вгору. Чарліна бачила, як він озирнувся, повертаючи на наступний прогін сходів, щоб переконатися, що вона, Софі та Джамал піднімаються за ним. 

Вони квапливо бігли вгору, бо лабокіни неймовірно швидко очуняли і знову кинулися за Блимом. Чарлін і Софі гналися трохи швидше, а Джамал із псом пленталися позаду. 

На середині другого прогону сходів лабокіни знову допали Блима. І ще раз пролунали могутні соковиті удари, а Блим знову вирвався і кинувся вгору вже третім сходовим прогоном. Він добіг майже до самісінького верху, коли лабокіни знов його наздогнали і накинулися на нього. Усі троє повалилися на купу, замиготіли ноги, руки і затріпотіли багряні крильця. 

На цей момент Чарліна і Софі вже захекалися і бігли повільніше. Чарліна виразно побачила, як із купи тіл виринуло ангельське личко Блима: він уважно за ними спостерігав. Коли Чарліна подолала сходовий майданчик і рушила вгору останнім прогоном, і коли за нею, тримаючись за бік, помчала Софі, клубок тіл раптом розлетівся. Багряні тіла відкотилися, а Блим, знову вільний, метнувся вгору останнім прогоном дерев’яних сходів. Поки лабокіни трохи оговталися, поки знову помчали за ним, Чарліна і Софі були вже близько. Джамал із псом тягнулися далеко позаду. 

Уся перша п’ятірка, гупаючи підборами, піднімалася дерев’яними сходами. Блим тепер помітно сповільнив темп. Чарліна не сумнівалася, що він лише імітує