Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

- Чого ж тоді мене Макс відпустив? Який сенс у викраденні Альдо, якщо ми всі там були?

- Я думаю, це щось плюс до того особисте. А стосовно тебе, Елено, напевно, Макс підготує щось більш продумане. Ти - головний прокурор Мадриду, хоч зараз частково і не виконуєш своїх обов’язків. Він же не думав, що зникнення коронера будуть так детально розслідувати. Якби не твоє особливе ставлення до нього...

- Невже Макс не міг подумати, що ти мені все розповів?

- А звідки він знає, що я- це я? Кортес - це мамине прізвище. Як тільки випала нагода, я змінив документи, тому вступав в академію вже зовсім іншою людиною.

- Що мені тепер робити, Федеріко?

- Чекай. Я думаю, Макс скоро захоче з тобою зв’язатись.

- Я телефонувала йому - він не бере слухавку. Ще й Ернесто не реагує ні на які повідомлення.

- Ти залишила там, в Андалусії, когось зі своїх людей?! Нащо?

- Ми знайшли багато чого в домі сім’ї Марчена. В Олівії там цілий схованок, на два довічних це точно. Ернесто залишився, щоб контролювати роботу експертів і щоб мати зв’язок з нами.

- Ти не дуже довіряли тутешнім слідчим.

- Я знаю Макса декілька років, не так, звісно, як ти його мені описав, але... Він не найкраща людина з тих, кого я знаю. І методи в роботі у нього часто були не виправдані.

- Але ти залишила там одного зі своєї команди.

- Що він з ним зробить?

- Я думаю Ернесто стане для Макса гарним важілем тиску на тебе, Елено. Це він просто про значимість Альдо ще не знає.

- Я нікого не виокремлюю, Федеріко. Співробітник зник - ми його шукаємо. Нічого особливого.

- Елено, тобі потрібно думати. Інакше не вийде. Ти маєш використати ту інформацію, яку ти тепер знаєш.

- Я не хочу тебе підставляти. Ти сказав, що від цього постраждає твоя родина. Я не буду ніким жертвувати.

- І не треба. В тебе певно є щось, про що Макс навіть не здогадується.

Елена не могла зосередитись ні на чому. Її думки були хаотичні. Але щось весь час з’являлось і зникало в її голові, якась річ.

- Чекай.

Вона дістала з сумки документи, які ні з ким більше не залишала на одинці.

- Ось. Це документи були надійно сховані. Ми оглянули лише частину з них разом з Альдо. Тут може бути щось...

Але Елена не встигла договорити - в неї задзвонив телефон.

- Хто це, Елено?

- Невідомий номер.

- Тоді приймай дзвінок, але ввімкни гучномовець.

- Добре.

Елена прийняла дзвінок і одразу ввімкнула звук на повну.

- Алло.

- Елена Рівера?

- Хто питає?

- Елено Рівера, Ви так довго шукали з нами зустрічі - вважайте Ваша мрія збулась. Вам призначили зустріч дуже важливі люди.

- Хто це?

- «Червоні буйволи».

- І що ви хочете?

- А я чую, що Ви не здивовані. У Вас є дещо, що належить нам. Привезете наше – ми повернемо Вам Ваше.

- «Мого» у вас нічого немає.

- Помиляєтесь, Елено. Ви дуже помиляєтесь. Як щодо Вашого колеги Ернесто?

Федеріко та Елена подивилась один на одного. Він її ствердно кивнув.

- Він співробітник внутрішніх органів. Навряд чи ви захочете чогось так сильно, що ризикнете своєю свободою.

- Пані прокурор, не приїдете - дізнаєтесь. Адреса вже у Вас на пошті. І жодного супроводу чи зброї.

Той, хто телефонував, поклав слухавку, і по всьому кабінету лунали безприривні гудки, аж поки Федеріко не вимкнув телефон Елени.

- Заходь на пошту. Треба побачити, куди їхати, о котрій.

- Але з чим їхати?! Я не знаю взагалі, про що він говорив!

Знову задзвонив телефон. Це була Патрисія.

- Що, Патрисіє?

- Знайшли автомобіль Альдо. Елено, сказали, що в салоні тіло.