Читати книгу - "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"

Аделіна

Тепле чоловіче тіло, наче ковдра, огортає мене з усіх боків, надаючи спокій думкам та тілу. В його обіймах я захищена від усього на світі, навіть від самої себе і це саме те, що мені зараз потрібно. Його рука лежить на моєму коліні і я торкаюсь її, щоб переплести наші пальці. 

- Не спиш? - запитує у відповідь на мої рухи.

Тягнусь до його шиї та ніжно торкаюсь її губами. Його запах прискорює мій пульс, а я все ще не можу повірити, що може бути так добре поруч з мало знайомою людиною.

- Ні, не сплю, - шепочу, і його гарячий поцілунок залишається на моїй скроні.

- Майже приїхали, - дивиться у вікно і ще міцніше притискає мене до себе.

Місто прокидається після нічних гулянь і попри ранній час, на вулиці вже достатньо людей і всі, як один, з кавою в руках, на що мій шлунок починає зрадливо урчати. Я накриваю його рукою, але Денис вже почув благання бідолашного.

- Здається, хтось зголоднів, - я не бачу його обличчя в цю мить, але я знаю точно, що він усміхається. - Приїдемо й одразу підемо снідати.

Після ночі  проведеної в готелі, зранку ми все ж вирішили повернутись до маєтку Кости, щоб не нехтувати його запрошенням. Італієць, як і обіцяв, забронював нам нові квитки на сьогоднішній вечірній рейс, та ще й на самий пізній. Я це точно знаю, бо перевіряла. Ми могли полетіти додому вдень, але на квитках значилась дев’ята вечора. Він зробив це навмисно, щоб ми затримались і хоч я не знаю, що саме думає з цього приводу Денис, та я вдячна італійцю за цю невелику перерву, яка, як виявилось, була мені просто необхідна. Декілька годин вдома нічого не змінять, однаково буду спати, а так хоч трохи більше відпочину і побуду поруч з Денисом…поки він знову не перетворився на гарбуз, а точніше на Дениса Вікторовича.

Виходжу з автівки та обхоплюю себе руками, поки він розраховується з таксистом і забирає наші валізи. Без його обіймів, не так вже і тепло з ранку. 

- Швиденько біжи в будинок, а то замерзнеш. Я так розумію, що нічого теплішого за сукні у тебе немає?

- Правильно розумієш, - кажу озираючись, і забігаю в будинок.

- Прийми гарячий душ, щоб зігрітись, а я буду чекати тебе на кухні, щоб нагодувати, - розвертає до себе і цілує, коли ми опиняємось в порожньому холі будинку. - Валізу залишу біля дверей.

- Ти справжній? - щипаю його за руку, перевіряючи, чи не примарилось мені. 

- Боляче, - награно скиглить, але мене не відпускає. 

- Справжній, - сама відповідаю на своє питання і потираю те місце за яке сама й ущипнула.

- Ти вночі ще цього не зрозуміла? Повторимо?

- Ні, ні, ні, - вириваюсь з обіймів. - Ти обіцяв мене спочатку нагодувати.

- Тоді хутчіше в душ, - розвертає мене в напрямку сходів і ляскає долонею по сідницях. Тепер і я маю поскиглити, але я цього не роблю. 

Щойно опиняюсь в кімнаті, падаю на ліжко і кутаюсь в ковдру. Так, я маю допустити до свого тіла теплі струмені води, але мені так не хочеться розставатись із запахом Дениса, який все ще присутній на мені.

Яскраві сонячні промені пробиваються крізь вікно, а я заплющую очі, насолоджуючись теплом, яке вони дарують і сподіваюсь, що не засну. Вночі ми з Денисом мало спали та і який міг бути сон, коли ми нарешті дорвались один до одного. 

З падінням сукні на підлогу, туди ж впав і мій сором. Опинившись оголеною під пильним поглядом чоловіка, очі якого вже заволокла димка збудження, було просто неможливо відмовити собі у задоволенні скуштувати цей делікатес, тим паче після його вправних рухів стегнами під час танцю. Мене просто з'їдала з середини цікавість, спонукаючи перевірити гіпотезу “як чоловік танцює, так він і займається сексом”. 

Та коли Денис штовхнув мене на ліжко, нависаючи зверху з поглядом хижака, я забула і про цікавість, і про гіпотези, і про танці. Дике нестримне бажання заволоділо моїм тілом та затуманило розум, а руки самі потягнулись стягувати з нього одежу. Поруч з ним я почувалась збоченим підлітком, наче до його появи в моєму житті не було інших чоловіків, а їх було чимало.

Звісно, що я не спала з усіма підряд, але маючи короткі або тривалі стосунки з хлопцями, все одно кожного разу відчайдушно прагнула відчути ту саму нестримну насолоду. Не швидкий кайф від самого процесу, а насолодитись інтригою, тяжінням та бажанням, коли ти не знаєш яким саме буде наступний крок партнера, де його губи опиняться наступної миті. Для мене все це є складовою того ж самого сексу, та мені все ніяк не вдавалося спіймати ту пташку за хвіст. До вчорашнього вечора. Мабуть, вся річ у тому, що раніше я мала стосунки з хлопцями, а вчора нарешті опинилась в чоловічому полоні. Він точно знав, що зі мною робити. Тепло від його рук залишалось на моєму тілі, навіть після того, як він їх забирав, його губи не шниряли хаотично по тілу куди дістануть, а залишали обпікаючи сліди у відомому лише йому напрямку. 

Після слів, що він не в змозі більше терпіти та доведеться перший раз обійтись без прелюдій, викликало в мене лише одне питання “А що тоді це було, якщо не прелюдія?”. Він обіцяв продовження, тому я готова була закрити очі на перший  швидкий раз, тим паче, що мені не звикати. Знаємо, проходили. Та тоді я ще не знала, що швидким той раз, буде саме для мене. 

Коли Денис опинився всередині мене я лише і встигла, що скрикнути від несподіванки. З кожним його рухом, на мене насувалась хвиля задоволення, та сама, яку я раніше намагалась спіймати і яку вчора щосили намагалась відігнати, щоб встигнути ще хоч трохи насолодитись тією наповненістю, що дарував мені цей чоловік. Та як би я не відтягувала неминуче, воно все одно наздогнало мене, звалило з ніг, примушуючи звиватись на білих простирадлах, жадібно хапаючи повітря між стогонами насолоди.

Моє тіло не звикло до такого, воно билося в екстазі, пручалося, було готове стрибнути з гори й лише міцні руки Дениса, що стискали мої стегна не давали йому здійснити замислене. Він  тільки прискорював темп, все також влучно попадаючи в те саме особливе місце про яке тільки й розмов, але яке ніхто не бачив, а я готова була вириватись з його хватки не в змозі більше витримувати ці солодкі муки. Останній сильний поштовх і він навалився зверху, придавлюючи мене всім своїм тілом та важко дихаючи мені в шию, а з кутика мого ока потекла сльоза.