Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

  Джону було пред’явлено звинувачення у викраденні людини та в намаганнях зґвалтування. На нього очікував суд та в’язниця. Максим Вікторович намагався заспокоїти Джулію, яка прагнула кожному довести, що в усьому винна Єва.

-Люба заспокойся. Тобі неможна нервуватися, думай про дитину, яку носиш під серцем,- Максим Вікторович хотів її обійняти.

-Дитину,- істерично засміялася вона,- та немає ніякої дитини. Це була просто затримка. Це через тебе мого брата посадять до в’язниці і через твоїх дітей. Я ніколи не хочу більше тебе бачити. Повертайся в свою Україну і більше сюди не приїзди.

-Джулія заспокойся, ми зараз з тобою поговоримо і все буде добре,- Максим Вікторович виглядав розчаровано, але побіг слідом за нею.

-Я прямо не впізнаю тата,- Денис обіймав Єву разом стоявши на ганку готелю,- але зараз найважливіше інше. Так ти точно в лікарню не хочеш? Я все-таки наполягаю, щоб тебе оглянув лікар.

-Зі мною все добре,- відповіла Єва, яка вже встигла заспокоїтися, -дякую, що врятували мене.

- Головне, ми встигли вчасно,- сказав Антон, який підійшов до них перед цим викинувши недопалок у сміттєвий бак.

   А Леся ніяк не могла заспокоїтися і вже вдруге запитала те саме:

-Що він з тобою зробив? І Ден правильно говорить, що треба негайно лікарю показатися,- Леся знову обійняла подругу.

-Леся зі мною все добре. Мені треба прийняти душ та відпочити. І все буде добре, повір.

-Я віднесу тебе до номеру,- Денис підхопив Єву на руки та поніс у номер встигнувши обернутися до Антона і додати,- проконтролюй все тут і замов квитки. Ми повертаємося додому.

-Я про все подбаю,- кивнув головою друг.

  З часом Єва лежала з Денисом в одному ліжкові притулившись до нього, а він її ще міцніш обійняв, намагаючись ні на мить не відриватися від неї.

-Ніде не болить?- в котре перепитав він.- Може тобі чогось принести?

-Мені нічого не треба,- відповіла вона,- обличчя від його удару трохи болить та все мине.

-Мерзотник...

-Забудемо про нього. А ти у мене такий смілий, врятував мене та всі ви мене врятували. І кожному я вдячна і особливо тобі. Я вдячна тобі Ден, що ти у мене самий кращий. А ще я тебе дуже-дуже кохаю,- Єва поцілувала Дениса.

-Я теж тебе кохаю і завжди буду тебе оберігати. Ти мені вибач, що притягнув тебе на цей острів. Я то гадав, що ми гарно проведемо час і ділові питання водночас вирішимо. А натомість скільки сюрпризів, ще й ти постраждала,- Денис відчував свою вину.

-Ти ж не знав, що так буде. Хотів як краще. Але у цій поїздці і хороше є. Ти дізнався, що твій батько живий,- всміхнулася Єва, а потім скривилася від болі та виду не подала. А що тепер далі? Я маю на увазі угода, батько...

-Єво, мій батько, справжній мисливець за чужим багатством. Захотілося йому бути міліонером за чужий рахунок,- зізнався Денис Єві, бо довіряв їй і хотів з кимось поділитися своїми переживаннями,- а ще він мене запевнив, що кохає цю… Джулію. Не розумію як він міг закохався в цю…

-А може він і справді закохався,- припустила Єва,- так сильно як ми закохалися один в одного. Треба його зрозуміти і прийняти все як є. Твою маму дуже жаль. Та вона жінка гарна, розумна то можливо нового чоловіка зустріне.

-А можливо вже і зустріла,- всміхнувся Денис згадуючи як мама Марія Данилівна розповідала йому про якогось академіка.

-От бачиш, вір все буде добре. Хай батьки між собою самі розбираються, а твоя справа сприймати все як є,- порадила Єва, сама дивуючись своїй мудрості,- це я мабуть із свого власного досліду зрозуміла. Звісно для тебе погано, що твої батьки не будуть разом. Та головне, щоб вони були живі та здорові.

-Обожнюю твої роздуми і прислухаюся до них. Сьогодні був важкий день, день сповнений труднощами тому будемо спати,- Денис з ніжністю поцілував Єву і вони разом задрімали.

  На другий день Денис зустрівся з батьком:

-Я прийняв рішення,- сказав він йому,- я укладати ніяких угод з цим мерзотником не буду. І не треба тату знову розповідати про всякі вигоди. Я хочу щоб ти мене почув, що я проти. Якщо для тебе важливі ті гроші та Джулія лишайся ти в Америці, а ми вже сьогодні ввечері повертаємося в Україну.

-Але синку…,- почав було Максим Вікторович.

-Тату я тебе люблю і завжди буду любити. І ми будемо бачитися і я готовий прийняти те що ти більше не будеш з мамою. І хоч мені твоя Джулія не подобається я готовий переступити через себе і буду з нею ввічливий. І навіть спробую з нею налагодити спілкування, але не очікуй що я її полюблю і тим більше пробачу її брата. Тату в будь-якому разі я поважаю твій вибір.

-Я пишаюся тобою синку, пишаюся, що ти у мене… добрий, правильний,- відповів на те Максим Вікторович обійнявши сина,- і мені соромно, що я в тебе такий…

-Для мене ти самий кращий. І я тебе люблю.

-Я теж тебе люблю синку. Так ти впевнений, що не хочеш цю угоду укладати. Це ж вигідно.

-Впевнений. Будуть інші можливості та ще більш вигідніші угоди,- підтвердив Денис.- Скажи, ти полетиш з нами Україну, щоб розлучитися з мамою? І взагалі коли ти думаєш повідомити її, що живий.

-Я пізніше прилечу, щойно уладнаю всі справи тут. А маму твою я вже повідомив, що живий.  Вчора ще телефонував їй,- зізнався Максим Вікторович.

-Їй мабуть там дуже погано,- занепокоївся Денис,- і поруч нікого немає. Міг би почекати коли я буду вдома.

-Їй не так вже і погано. Вона звісно пораділа тому що я живий і ображено кричала, що я це від неї приховав. Назвала мене егоїстом і… Та потім твоя мама заспокоїлася і сказала, що теж хоче зі мною розлучитися. Бо хоче вийти заміж за іншого чоловіка, за якогось там академіка. Ніби так… Швидко вона мене забула,- сказав незадоволено Максим Вікторович.

-Так само як і ти її,- додав Денис.

-Хай як там, а я тебе і твою маму ніколи не забував і не забуду. З часом все налагодиться.

  Перед тим, як покинути острів Денис запросив Єву прогулятися берегом океану. Хлопець виглядав схвильовано, але впевнено, бо мав зробити важливий крок, який мав змінити їхнє життя.