Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– А нічого, що тебе можуть почути?

– Та кому ми потрібні? Заходь швидше, а то простирнеш.

– Кажеш як старий дід… До речі, а скільки тобі років?

– Двадцять п'ять.

–І як давно тобі двадцять п'ять?

– Невже я віглядаю настільки старим? Мені справді двадцять п'ять. У нас із Некасією різниця у віці складає шість років.

– То ти любиш молоденьких?

– Іринія, помовчи вже, га. І зайди нарешті. Я вже втомився тримати двері відчиненими.

– Нічого, руки від цього не відвалятися, – озвучила підтрунення і все ж таки зайшла. Справді ж захворіти можу.

Тільки переступила поріг, як позаду пролунав потужний вибух. Невже я зарано зраділа? А такий спокійний вечір був!

Дістаю з-під спідниці кинджал, який непомітно сховала нещодавно. Так, про всяк випадок, який врешті-решт трапився.

– Залишайся тут, я схожу подивитися.

Хайден ще не відійшов від вибуху, тож трохи не розумів обставин і нічого не відповів. Таким чином, у мене з'явилася фора.

Щось мені здається, що до цієї події причетний Ругун. Хто знає, може доти, доки вампір мене наздожене, я вже позбудуся цього покидька.

Темний ліс та його атмосфера нагнітали, натягуючи нерви як струни, адреналін у крові піднімався, очі гарячково шукали причину вибуху.

– Виходь! – кричу, наївно вважаючи, що він вийде. Я відчувала його присутність, але не могла визначити точне місцезнаходження. – Любиш хованки? Ти просто боягуз!

Дотик чужої руки на плечі трохи налякав, але на свою реакцію не скаржусь: відстрибнула, обернулася, наставляючи вістря на повітря.

Нові фокуси? Сподівається, що допоможе?

– Гаразд, давай спокійно поговоримо, – відкидаю зброю подалі. – Я беззбройна.

– Така вже й беззбройна? – шепіт біля вуха начебто походив від вітру.

– Навіщо ти тут?

Чорний клубок павутинки розрісся і матеріалізувався у мого ворога, в якого полетів сюрікен, який також ховався під спідницею. На жаль, зброя пролетіла наскрізь.

– Беззбройною ти будеш тільки голою.

– Впевнений?

Не варто марно розкидатися зброєю, у мене її не так вже й багато. Вже сама побачила, що вона проти псевдофамільяра не допоможе, але якщо є ще якась загроза, може стати в нагоді.

– Ти непередбачувана.

– Вважатиму за комплімент. То чого це світлове шоу?

– Сподобалося?

– А схоже? Даремно старався.

– Чому ж «даремно»? Ти сюди прийшла.

Серце пішло в п'яти, а по тілу пройшла хвилею тремтіння, що лякає від жахливої здогадки...

– Ізумі ...

– Розслабся, її час ще не настав. Я тут лише через тебе.

– Сказати, що пробачаєш мені і знову запропонувати стати переможним трофеєм?

– А якщо я підніму ціну? Станеш правителькою, може навіть створиш свою власну імперію. Хіба не привабливо звучить? Імператриця Іринія, що тримає усіх у страху…

– Якби мені це цікаво, ти думаєш, я б самостійно цього не досягла? Та ти й справді про мене нічого не знаєш, братику.

– Не називай мене так, – на обличчі негідника заграли жовни.

– Знаєш, та й надто низько ти мене оцінюєш. До речі, привітай мене. Я вже одружена. Не без твоєї допомоги, звичайно.

– Це легко виправити. Достатньо просто вбити Хайдена.

Значить, тепер мені потрібно захищати не тільки Ізумі, а й Хайдена… Круть! Обов'язки зростають, як дивлюся. Такими темпами незабаром із категорії вбивць я перейду в герої, де бути не дуже хочеться.

– Який же ти...

– Вродливий?

– Самовпевнений. Так і хочеться…

– Поцілувати?

– Вбити.

– Побережи сили, адже найближчим часом на тебе чекає безліч сюрпризів.

– Що?

Ругун підступно посміхнувся і розтанув як темрява на світлі, прихопивши з собою й гнітючу атмосферу. Значить, він намагався натиснути на мене ще й емоційно. Цікаво, чому він так на мені зациклився?

– Іриніє! – не дав мені поринути у свої думки Хайден. – З тобою все добре?

– Так ... Не схоже, що він збирається мене поранити. Ругуну буде не так приємно хвалитися трофеєм із подряпинами.

Але вампір-напівкровка ніби не чув моїх слів: просто взяв і обійняв мене. Міцно-міцно, аж до хрускоту в ребрах.

Нехай ми й не через кохання одружилися, але ми дещо більше, ніж просто друзі… Ми сім'я, а за сім'ю не просто непокояться – за неї готові вбивати. Якщо Ругун нашкодить моїй родині, то нехай готує могилу, бо живим після цього він не залишиться. Це я йому точно гарантую.