Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– Так! – із захопленням відчепилися від штанів Синьої Бороди двійнята і побігли мені на зустріч.

Я підхопила на руки рудого сина та темноволосу дочку, поцілувала обох у скроню і заплющила від радості очі. Завдяки їм мені тепер відомий ще один вид розмноження – темний.

Через місяць після смерті Ізумі у мене почали проявлятися ознаки вагітності, але мені до останнього в це не вірилося. Статеві контакти були відсутні, від роботи завагітніти неможливо, та от лікарі підтвердили протилежне. Я вже думала, чи не Марією мене мати хотіла назвати, Хайден переживав, що в мене з'явився коханець і скоро ми з ним втечемо. Благо, поруч виявився Обсидіан, що пояснив нам що до чого.

Так уже склалося, що первородні джерела не вічні, але й без них життя в цьому світі неможливе. Мати першого джерела дуже переживала за дочку, тож створила наставника Обсідіана і для дитини, і для майбутніх матерів темряви. Потенційних матерів багато, адже ніхто не знає, коли минулий первородний помре, але не всі вони ними стають.

Оскільки я була народжена як потенційна мати, у мене, людини, було досить сильне джерело. Як тільки Ізум почала слабшати, запустився механізм, внаслідок якого ми з Хайденом повінчалися, хоч і не планували. І добре, що в той момент поряд був він! Оскільки мати повинна бути сильною та мати підтримку, природа передбачила ці обряди вінчання, щоб підтримувати жінок під час вагітності та пологів. Інші темні підгледіли цей обряд придумали собі традиції.

– Киріє Іриніє, вибачте, що відволікаю, але Елайна зробила дещо обурливе!

– Ти чому з учителя знущаєшся? – з усією суворістю питаю у доньки.

– Він нудний.

– Але ж це не привід поглинати всі рослини з саду кірії! – обурився Обсидіан.

– Ти зривала злість на моїх квітах?

– Мамо, просто я один кущ поламав, а Елайна хотіла мені допомогти, щоб мене не карали, – на вухо мені прошепотів Райден.

Незважаючи на юний вік, наші діти дуже добре розмовляють. Ну так, а що ще можна було очікувати від переродженої пітьми та колишнього гібрида?

– Давайте так: ви вибачаєтеся перед Обсидіаном. Обидва! І обіцяєте так більше не робити. Хайдене, я все бачу.

Поки ми розбиралися з ситуацією, що склалася, цей хитрун думав втекти. Може я вже й не могутня донька темряви, і на монстрів не полюю, але вміння в мене залишилися.

– Так! Я взагалі-но твій чоловік і вимагаю поваги.

– Я Вам не дружина, Пане Синя Борода, – від паузи він аж злякано проковтнув. – Ви мій вірний друг, надійний партнер та батько наших дітей. Тому нумо ноги в руки та марш за роботу!

Кінець