Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

Він продовжує співати, а вона надсилати йому свої білосніжні усмішки. А на останніх аккордах, й зовсім зважується й адресує Ярославу повітряний поцілунок.

Через кілька хвилин, щойно його гурт залишив сцену, парубок з'являється поруч з білявочкою. Вони безсоромно, довго й палко обіймаються тепер, ніби дуже давно не бачились. Хоч це не супроводжується поцілунками, але обійматися так міцно просто знайомі точно не можуть.

Мої ж ноги підкошуються та я змушую себе покинути заклад, аби не наштовхнувтися на знайомі очі. Хоча, навряд чи він відірве їх від свої супутниці...

У стані розпуки ледь переставляю ноги. Розумію, що ніяких подальших дій Ярослав щодо мене не зробить більше. Навіщо було йому влаштовувати весь цей цирк з Яном, дізнаватися через нього про мене та мої бажання, плани на майбутнє? Навіщо було кликати на побачення, на яке ми ніколи не підемо? Я прекрасно бачу, що в нього є з ким бачитись. Можливо, він помирився зі своєю колишньою, про яку Мілана розповідала, або ж це його нова дівчина. Та сенс не в цьому, а в тім, що він не хоче більше моєї уваги, не планує робити мене щасливою.

От так і вір чоловікам. От так і чекай від них рішучих кроків. Тому й треба бути вимогливою і одразу ж, якщо що, відсіювати не здатних на вчинки. Тому й треба бути вередливою, бо тільки той чоловік, котрий бажає вгодити та хоче зрозуміти і йде на поступки, котрий чекатиме, скільки скажеш, — тільки такий й заслуговує на дівоче серце.

І як би хлопець тобі не подобався, але не можна ставати перед ним на задні лапки покірним песиком. Претендентів на свою руку й серце треба самих змушувати кланятись тобі в ніжки, інакше, маєш всі шанси, що тебе пожують й виплюнуть. Я знаю. Я таке вже відчувала. Я такою вже була.