Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Глава 30

Крістоф 

Лілі Строу – теж акторка, і одна з моїх постійних партнерок на зйомках, та й не тільки там... Колись здавалося, що я навіть закоханий, але життя все розставило по своїх місцях, коли виявилося, що вона мене використовує.

– Звідки ти взялася? Подружка прислала? - я розмовляв з Лілі агресивно, щоб Софі не нафантазувала собі зайвого. Я дійсно не радий бачити цю розмальовану ляльку.

– Джой лише сказала, що ти в цьому місті. Ми приїхали разом, відпочити, але вона ще й заради тебе. Чому ти не погодився? - посміхнулася вона, зовсім не звертаючи увагу на те, що в мене на руках сидить інша дівчина.

– Тобі взагалі хтось дозволив підходити до нас? Я не хочу з тобою розмовляти, а з Джой тим паче. Залиште мене в спокої.

Софі мовчки слухала нашу розмову, лише розчаровано дивлячись то на мене, то на Лілі, і я відчував, як вона совається, намагаючись злізти з моїх колін. Треба їхати звідси, поки наше побачення зовсім не перетворилося в величезний шмат бруду. Як би я не поводився – ситуація мерзенна.

– То це дійсно твоя нова дівчинка? - награно дружньо спитала Лілі. – Джой казала, що ти розіграв її зі служницею. Чи це вже інша? Вона в темі? - трохи тихіше спитала вона, навмисно дратуючи мене своїми питаннями.

Софі різко встала, і сіла ближче до неї. Стало зовсім не по собі, бо я гадки не мав, на чиєму боці зараз моя мадемуазель Ріше.

– Софі, поїхали звідси, - я нервово притупцьовував, але Софі, здавалося, була спокійною. – Ми все одно вже збиралися йти. Досить її слухати.

– Стривай, - м'яко сказала Софі. – Ми маємо зараз завершити все з твоєю колишньою, бо інакше вони ходитимуть до тебе вічність.

– Софі, вона не зовсім... - я намагався виправдовуватися, хоча і це все було брехнею, але дівчина мене перебила.

– Крістоф, ти спав з нею, і не одного разу, а інші деталі мене не цікавлять. Я вважаю, що це і є колишня.

Софі сказала це так впевнено, що я навіть зніяковів. Можливо, я недооцінюю Софі? Вона настільки розумна? Або... Або що?..

– Твоя дівчинка має рацію, - Лілі гралася з келихом, радіючи від того, що вкотре зіпсувала мені життя. – А ось ти, Крістоф, надто показово психуєш. Боїшся правди? Вона нічого не знає, адже так?

– Досить. Стули вже свій рот, - гаркнув я на Лілі, і пересів поруч з коханою. Треба йти. Краще я сам все розповім, ніж Софі дізнається це від якоїсь дівки. – Софі, нам вже час.

– Не смій нервувати, ти обіцяв берегти себе, - строго подивилася на мене Софі, турботливо взявши за руку, і вперше вона здавалася ніби трохи старшою за мене. Софі розвернулася до Лілі, дивлячись на неї владно і суворо, наче бос. – То що тобі треба від мого чоловіка?

– Хочу, щоб він не дурив себе, а повернувся до справи, яка допомагає йому жити, і тримати під контролем свою хіть.

– Він не повернеться до цієї справи, - твердо вимовила Софі, трохи стиснувши мою долоню. Дуже впевнено. Яка вона гаряча...

Поки що здавалося, що Софі просто маніпулювала загальними фразами, але я заінтригований. Вона надто спокійна.

– І чому? Бо йому не дозволить якесь дівчисько? Дурня. Тим паче, що ти навіть не знаєш про його діяльність, а дізнаєшся – сама відчепишся. Гадаєш, що він чемний ресторатор, який зустрів ту саму єдину, і тепер одружиться і житиме щасливо? - глузливо питала Лілі, так хитро дивлячись, наче все життя чекала на те, щоб розтерти мене по стіні. Проте... Софі продовжила мене дивувати.

– Ми знайомі з тобою майже нічого, а ти вже стільки разів зганьбилася у своїй дурості, - поблажливо закотила очі Софі, відпустила мою руку, і втомлено посміхнулася.

– Я тебе слухаю. 

– Ти зі шкіри лізеш від щастя, передчуваючи, в який відчай я впаду від правди. Вже уявляєш, як я верещатиму, розчаруюся, накидаю ляпасів, і кину просто зараз? - нервово посміхалася Софі, ніби дійсно все розуміла. Але... не хочу про це думати. – Якби ти знала, скільки разів я кінчала, дивлячись, як красунчик Ренді Райд трахає інших, то зрозуміла б як тупо і жалюгідно зараз виглядаєш. 

Ні... Не може бути, щоб цей янгол цікавився таким лайном. Ще й зі мною. Вона завжди про все знала, чи потім хтось розповів? Як таке можливо, що ця дівчинка спокійно дивилася мені у вічі, і ставилася до мене так ніжно, не зважаючи на правду? Не хочу думати, що вона моя прихильниця. Сподіваюся, їй просто було нудно, і щоб не шукати сумнівних зв'язків, вона тішила себе за допомогою цих відео. А я... Просто випадково трапився їй в добірці.

– Але досить, - продовжила Софі. – Тепер він робитиме це тільки зі мною, і без камер. Щиро і закохано.

– Зухвала і нахабна... Ти зовсім ще дитина. Наївна.

– А ти хвойда, яка гадає, що мій чоловік знову повернеться до індустрії, яка згубила його здоров'я і психіку, - прошипіла Софі, зовсім перетворившись на безжальну вовчицю. – Тільки спробуй ти або куряча дупа Джой ще хоч раз виникнути біля Крістофа, і я повідриваю вам ноги, кляті шльондри.

Я не знав, що Софі вміє бути такою. 

– Це просто смішно. Невже ти дійсно на це згоден, Кріс? - зневажливо спитала Лілі, трохи торкнувшись розлюченої Софі. Я підскочив з місця.

– Не смій її чіпати своїми брудними руками! - я скинув пальці колишньої з плеча Софі, і потягнув кохану за руку геть. – Негайно додому.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно