Читати книгу - "Безтурботний, Ю. Несбе"

— А ось для чого. — Харрі не звернув уваги на жест напарника, оскільки у цей момент уважно роздивлявся кований ліхтар біля дверей. — Молоко може скиснути, якщо стоятиме на сонці. — Підійшовши до ліхтаря, він почав відгвинчувати кришку.

— Про що це ти?

— Продукти доставили сюди за день до приїзду Албу, чи не так? Само собою зрозуміло, їх занесли до будинку.

— Ну і що? Може, у господаря магазину є запасний ключ?

— Не думаю. Мені здається, Албу намагався виключити будь-яку випадковість і підстрахуватися, щоб ніхто не вломлю-вався до будинку, коли він був там із Анною. — Він зрушив убік кришку і заглянув усередину: — А зараз мені це навіть уже й не здається.

Халворсен, незадоволено бурчачи, прибрав руку.

— Знайомий запах, — зауважив Харрі, заходячи до вітальні.

— Зелене рідке мило, — визначив Халворсен. — Хтось подбав про те, щоб гарненько тут прибрати.

Масивні меблі, старовинні предмети селянського побуту і величний стеатитовий камін наводили на думки про Великдень. Харрі перетнув вітальню і підійшов до соснового стелажу, на якому стояли книги. Ковзаючи поглядом по назвах на потертих палітурках, він зловив себе на думці, що, незважаючи на зовнішній вигляд, їх тут ніколи ніхто не читав. Ймовірно, вони були куплені оптом у якому-небудь букіністичному магазині в Майорстюа. Старі альбоми. Висувні шухляди. У них — коробки сигар «Кохіба» і «Болівар». Один із ящиків був замкнений.

— А люди ж старалися, мили, — із осудом зауважив Халворсен. Харрі обернувся і побачив, що колега показує на ланцюжок мокрих брудних слідів, що протягся за ним по підлозі.

Вони роззулися в передпокої, знайшли на кухні ганчірку для підлоги і, поки витирали сліди, домовилися, що Халворсен візьме на себе вітальню, а Харрі — спальні та ванну.

Всі свої теоретичні пізнання щодо проведення обшуку Харрі почерпнув якось у п’ятницю на післяобідній лекції в задушливій аудиторії Школи поліції. В той момент, пам’ятається, йому, як, втім, і решті курсантів, більше за все хотілося втекти додому, прийняти душ і вирушити на прогулянку до міста. Ніяких підручників з цього предмета у них не було, зате був старший інспектор на прізвище Рьокке. Відтоді при проведенні обшуків Харрі керувався єдиною радою, отриманою тоді від нього: «Ніколи не думай про те, що саме ти шукаєш. Думай про те, що знаходиш. Чому воно там опинилося? Чи мало воно бути там? Що це означає? Це однаково що читати — якщо, бачачи перед собою «к»,ти думаєш про «л», ніколи не зможеш прочитати жодного слова».

Перше, що побачив Харрі, ввійшовши до однієї зі спалень, було величезне двоспальне ліжко з нічним столиком, на якому красувалася фотографія пана і пані Албу. Не особливо велика, вона, проте, відразу ж упадала в вічі: інших фотографій у кімнаті не було, до того ж вона дивилася прямо на двері.

Харрі відчинив дверці однієї з шаф. У ніс йому відразу ж ударив запах чужого одягу. Це були не повсякденні речі, які носять на дачі, а парадні смокінги, сорочки і декілька строгих костюмів. А також пара туфель для гольфу з шипами.

Харрі методично оглянув усі три шафи. Йому вже стільки разів доводилося займатись такою роботою, що ні вигляд, ні обмацування чужих особистих речей нітрохи його не бентежили.

Сівши на ліжко, він почав роздивлятися знімок на нічному столику. На задньому плані були лише небо і море, проте по тому, як падало світло, Харрі визначив, що фотографію зроблено десь у південних краях. Арне Албу був загорілим, і очі його сяяли все тим же хлоп’ячим завзяттям, яке Харрі вже встиг помітити в ресторані на Акер-Брюґґе. Дружину він міцно обіймав за талію. Настільки міцно, що верхня частина тулуба Вігдіс Албу навіть трохи відхилилась убік.

Харрі відсмикнув покривало і ковдру на ліжку. Якщо Анна побувала в цьому ліжку, вони, без сумніву, знайдуть тут її волосся, частинки шкіри, сліди слини або секреції. А швидше за все, все разом. Проте, як він і припускав, нічого цього тут не було. Провівши рукою по жорсткому накрохмаленому простирадлу, він нагнувся до подушки і понюхав її. Білизна була свіжою. Чорт забирай!

Він висунув шухляду нічного столика. Пачка жувальної гумки, нерозпечатана упаковка паралгіну, кільце для ключів із ключем і латунною пластиною з ініціалами АА, фотографія голого немовляти, що зігнулося на сповивальному столику, як гусениця, і швейцарський армійський складаний ніж.

Харрі хотів було узяти в руки ніж, як раптом почув одиночний пронизливий крик чайки. Він мимоволі здригнувся і подививсь у вікно. Птаха, що сидів на стовпі, не було. Він уже готовий був продовжити пошуки, коли раптово з вулиці донісся уривистий собачий гавкіт.

Наступної миті у дверях виник Халворсен:

— Сюди хтось іде.

Серце прискорено забилося.

— Я беру взуття, — сказав Харрі. — А ти захопи валізку й інструменти.

— Але…

— Коли вони ввійдуть, ми виплигнемо у вікно. Швидше!

Гавкіт зовні ставав усе голоснішим і сильнішим. Харрі кинувся в передпокій, а Халворсен, вставши на коліна перед сосновим стелажем, не дивлячись кидав у валізку різні пензлики, порошки та стрічки для зняття відбитків. Собачий гавкіт звучав уже так близько, що в паузах можна було розрізнити грізне низьке гарчання. На ґанку почулися кроки. Двері так і залишилися незачиненими, проте тепер уже пізно щось робити — він міг бути застуканий на місці злочину! Харрі стояв, затамувавши подих. Він приготувався до зіткнення — може, це дасть Халворсену шанс піти непоміченим. Харрі не хотілося мати на совісті ще і його звільнення.

— Ґреґоре! — крикнув чоловічий голос за дверима. — Повернися!

Собачий гавкіт трохи віддалився, і Харрі почув, як чоловік спускається з ґанку.

— Ґреґоре! Залиш косуль у спокої!

Харрі зробив два кроки вперед і обережно повернув засувку замка. Потім підібрав черевики і прослизнув у вітальню; зовні пролунало бринькання ключів. Коли відчинилися вхідні двері, він якраз прикривав за собою двері спальні.

Халворсен, сидячи на підлозі біля вікна, дивився на Харрі широко розкритими від страху очима.

— У чому справа? — пошепки запитав Харрі.

— Я вже вилазив із вікна, як раптом з’явився цей скажений пес, — шепнув у відповідь Халворсен. — Величезний ротвейлер.

Виглянувши назовні, Харрі ледве не уткнувся у величезну розкриту пащу собаки, який стояв на задніх лапах, передніми