Читати книгу - "Пригоди Румцайса (на украинском языке)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Румцайс ту ж мить крикнув на весь Їчин:
— Тримайтеся, хто за що може!
А тут як загримить! Цумштайн чхнув — і зірвалася справжня буря. Найбільше вітру потрапило у замкові димарі. В кухні суп виплюснуло з каструлі, і солодкі пиріжки порозкидало з такою силою, що вони хурчали в повітрі, як цеглини. У покоях вітром вивернуло гратки з камінів, а панові князю й княгині так скуйовдило перуки, що довелося їм викликати перукаря аж із Парижа. Лакею Фріцеку влетіло трохи порошку в ніс, і він чхав сім тижнів. А велетень Цумштайн перехилився назад і знову гупнув на військовий плац під чержовським косогором.
— Тепер усе гаразд, — промовив Румцайс. — Хто за що тримався, може відпустити.
32. Як Румцайс поклав Цумштайна в третій раз
Одного разу до розбійницької печери прибігла польова русалка Андулка. Ноженята в неї були обхльостані осокою, а пальчики побиті об камінці — так вона поспішала.
— Чи є Румцайс? — вигукнула Андулка.
Надвір вийшла Манка.
— Румцайса зараз нема. Пішов лісом збирати яєчка, що їх зозулі підклали у гнізда іншим пташкам. Та коли повернеться, я скажу йому, що ти була.
— Тоді вже буде пізно! — зітхнула Андулка.
— Сталося щось лихе? — стурбувалася Манка.
— Хтось випустив водянику Чесилку всю воду із ставка.
— Ой лишенько! — сплеснула руками Манка.
— Увечері ставок був як ставок. А вранці — порожня яма. І в болоті при бережку сидить водяник Чесилко.
— Може, вода втекла у нього під шлюзом? — сказала Манка.
— Всі заставки були спущені.
— Чесилко повинен знати, що і як. Адже став не може сам по собі вибігти, — правила своєї Манка.
Андулка знову зітхнула:
— Він тоді спав — тож і не знає нічого. А тепер сидить під греблею і всихає під сонцем.
Сонце й справді добряче припікало.
— Цього так не можна кинути! — промовила Манка, покликала Ціпісека і послала його по Румцайса.
Ціпісек побіг, не розбираючи дороги. Знайшов Румцайса, який сидів під старим буком і тримав на долоні сім зозулячих яєчок, і все йому розповів.
Румцайс хвилину покатав яєчка по долоні, а тоді промовив:
— Біжи, Ціпісеку, назад і скажи русалці — хай поки що кропить Чесилка росою. А решту я беру на себе.
Порозсовував він зозулячі яєчка по кишенях своєї куртки з кордовської шкіри, щоб їм було м'якенько лежати, і вирушив до військового плацу під чержовським косогором.
Коли Румцайс прийшов туди, велетень лежав на плацу й удавав, що спить. Повіки мав на три ключі замкнуті, а носом свистів так, що аж у пташок крильця тріпотіли.
— Не прикидайся, Цумштайне, — мовив Румцайс. — Хоч у тебе очі й заплющені, але ти не спиш.
Цумштайн вивалив очі, як жорна.
— А звідки ти знаєш, Румцайсе, сплю я чи ні!?
Румцайс йому й каже:
— Ти повинен був лежати отут, на військовому плацу, як я тобі наказав. А ти не лежав!
— Ба лежав! — Цумштайн ударив себе кулаком у груди з такою силою, що баби в Їчині кинулись засвічувати свячені свічечки проти грому.
Румцайс теж ударив себе у груди — так, що свячені свічечки вмить позгасали.
— Адже я всього один крок і ступив, — пробурмотів Цумштайн.
— І отим одним кроком вихлюпав водяникові Чесилку ставок! І тепер водяник гине, сидячи під пересохлою греблею...
— Вода йому знову набіжить, — пробубонів Цумштайн.
— Як вона може набігти, коли ти всю її розхлюпав і розбризкав на сім австріяцьких миль навколо? Щось із того візьме річка Цідлина, а щось — інші ставки, — відказав Румцайс.
— Все одно я ту воду назад не поверну, — буркнув Цумштайн.
Але Румцайс звелів:
— Ану встань, та обережно!
Підпер він Цумштайна плечем, щоб той не перехилився в його бік. З другого боку сперся велетень на Зебінську гору і так підвівся.
— Тепер зачекай отут три хвилини. Потім ступиш один крок, і зустрінемось біля Чесилкового ставка, — сказав Румцайс.
Сам Румцайс прибіг туди на хвилину раніше і побачив — водяник Чесилко сидить під сухою греблею. А русалка Андулка обвіває його лопушиним листом.
— Сонечко вже всю росу випило! — сумно промовила вона.
Чесилко показав Румцайсові суху полу свого каптана і прошепотів, немов зашелестіло сухе бадилля:
— Оце вже в мені життя зовсім трішки зосталося, Румцайсе...
— Нічого, незабаром оживеш! — сказав Румцайс і глянув, чи не насувається тінь від військового плацу.
А воно й справді потемнішало, коли Цумштайн підняв ногу, щоб ступити. А коли зробив крок до ставка, русалка Андулка лише подих перевела. Румцайс пригадав, що був колись шевцем, і мовив:
— Таку ніжку лише я можу оцінити.
А змучений Чесилко, схожий на сухе лушпиння, сидів під пересохлою греблею і мовчав. Румцайс висмикнув із землі терновий кущ, усіяний колючками. Вдарив ним об землю, щоб облетіла земля з коріння, і лише тоді знову повів мову:
— А тепер, Цумштайне, побачимо, повернеш ти Чесилку воду в ставок чи ні.
Сказавши це, він стьобнув Цумштайна колючою терниною зліва під великий палець ноги. Велетень від лоскоту зареготав так, що мало не переступив на сім австріяцьких миль праворуч, і своїм величезним ножиськом вибив воду, яку вже давно випила земля. Зібралася вода у струмочки і побігла лугом у Чесилків ставок.
А Румцайс знову стьобнув Цумштайна колючою терниною — тепер уже під великий палець з правого боку. А тоді знову зліва і знову справа. Велетень затупав ногами по навколишніх полях, що лежали під паром, видушив із них усю воду, і струмочки побігли теж у Чесилків ставок.
Нарешті Чесилко озвався:
— Та годі вже, бо через край побіжить.
А сам заліз у ставок, просяк водою і зразу ожив.
Андулка побігла на лужок танцювати. Русалки турботами голову собі довго не сушать.
Лишилися тільки Румцайс і велетень.
— Знову на твоє вийшло, — забубонів Цумштайн і озирнувся, де б йому лягти.
— Тут ні! — сказав Румцайс. — Спершу ти збавив був ставок ногою, а тепер збавиш його крижами.
Цумштайн ступив крок назад і влігся на військовому плацу.
— І щоб лежав, не встаючи! — наказав Румцайс. Потім він сягнув у кишені куртки, витяг із них сім зозулячих яєчок, уклав велетню під бік і пояснив: — Ти повинен вивести з них сім зозуль. А коли поворухнешся і хоч одне яєчко роздушиш, то діставай інше таке, де хочеш. А коли два — лежатимеш на військовому плацу, аж поки із отих шкаралупок вилупиться рівно сім пташок!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Румцайса (на украинском языке)», після закриття браузера.