read-books.club » Детективи » Коханка з площі Ринок 📚 - Українською

Читати книгу - "Коханка з площі Ринок"

198
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Коханка з площі Ринок" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 58
Перейти на сторінку:
Климовому обличчі не сіпнувся жоден м'яз. — Чоловік, який передав запрошення, вміє вмовляти, чи не так? І ми, пане Навотний, зібралися тут не заради політики. Й точно не задля дискусій. Хіба з такими, як ви, можна дискутувати? Ми зустрічалися в судах. Ви та ваші такі самі радикальні однодумці заперечите, що небо має синій колір. Бо не можете дотягнутися до нього рукою, аби помацати та роздивитися зблизька. А на зелену траву виллєте чорну фарбу й заявите: в певних місцях травичка може бути чорною.

— Самі кажете — не поговорити закликали. Чого треба? Так уже й буде, не доповім, куди слід, про ваші тайні вечері. Бавтеся.

— Дякую, — Кошовий прокашлявся. — Пане Навотний, лише три питання.. Прошу відповісти при всіх присутніх. Перше: де ви були в ніч із сьомого на восьме листопада, коли вбили Божену Микульську. Друге: хто може підтвердити це. Третє: чи лікуєтесь у доктора Легейди.

Запала тиша.

Навотний зміряв Кошового презирливим поглядом із ніг до голови, потім — назад, крекнув.

— Ого! У вас тут серйозніша гра. Аристократичний салон, бавитеся в детективів? Прошу дуже. По першому питанню — не ваше діло. Я вже говорив вам це й знову повторюю, користуючись нагодою. Питання друге знімається через те, що ви вже почули відповідь на перше. Що там ще? Доктор Легейда? Я не скаржуся на здоров'я. Спілкуюся з лікарями, опікуючись справами нашої благодійної організації. Але мені нема від чого лікуватися. Насмішили. Я вільний?

— Хіба вас позбавили волі? Здається, ні.

— Так я можу йти?

Безбровий Франта ступив набік, загородивши собою двері.

— Як це розуміти?

— Піти не можете, поки не послухаємо ще двох осіб. Ви впоралися швидко. Думаю, інші так само не затягнуть. Відповіді ж прості.

Тима зробив Франті знак.

Той прочинив двері й зник у сутінках.

Навотний рішуче пішов за ним.

— Назад!

Єжи уже стискав револьвер.

— Що відбувається? — стрепенувся Віхура.

— Він може, — сказав Кошовий. — Пане комісаре, ви ж бачите, захід вимушений. Пан Навотний поводить себе виклично.

— Мабуть, я зрозумів, для чого покликали, — крекчучи, Віхура підвівся. — Пане Навотний, при мені в людину ніхто не стрельне. Але ми тут зібралися задля викриття вбивці двох людей. Хай у дещо дивний спосіб, та іншого собі не можемо дозволити. Тому прошу вас не провокувати таких, як пан Тима. Самі бачите, нічого особливого не відбувається.

— Тобто, мене не застрелять — але й піти геть від цього фарсу я не можу?

— Саме так. Точно підмічено.

— Абсурд.

— Ми в ньому живемо. Світ зрушив із мертвої точки, це має наслідки.

Чоловіки були врівень один до одного.

— Лише з поваги до ваших заслуг, пане Віхуро.

Заклавши руки за спину, Навотний відійшов до стіни, всім виглядом виказуючи присутнім крайній ступінь презирства.

Тим часом до контори з вулиці зайшов Зенон Химич.

— Заберіть руки! Я сам! — кричав він, відбиваючись від Франти і його товариша, того самого кремезного типа, одного з нинішніх завсідників бару «Під вошею», захисника скривджених повій. — Я протестую! Ви застосовуєте насильство до представника вільної преси!

— Цікаво, з яких пір газета, котра проходить цензуру, називається вільною, — гмикнув Клим.

— О! — Химич упізнав Кошового. — Тепер бачу, чиї фокуси. Слухайте, я завжди підозрював, що ваша братія практикує терор та викрадання людей. Варто було початися великій війні, аби остаточно переконати мене в цьому. Не вдалося задушити наше слово тоді, за Австрії, так ви зводите рахунки? Труп мій підкинете під ратушу й надрукуєте листівку — так буде з кожним, хто працює на владу?

— У вас багата фантазія, пане Химич.

— А я б не здивувався, — озвався Навотний.

— Ви теж тут? — вигукнув Химич. — Даруйте, не впізнав відразу. Знаєте, пане Навотний, я давно вас шукав. Ось принагідно маю справу. Ви розумієте, що нам із такими, як ви, трохи не по дорозі? Хто ризикує — так це ви. А через таких страждаємо ми, всі ті, хто критикує російську владу за надмірну лояльність. Наша газета вимагає рішучих дій. Навіть репресій. А ви своєю роботою залишаєте ворогам шанс відродитися з попелу.

— Хіба ви не служите? Хто б казав! — Навотний враз забув про Клима та інших. — Та ваше видання фінансово підтримується з Петрограда!

— Ми — служимо! — заявив Химич гордо. — А ви — прислуговуєте. Мені здавалося, пане Навотний, ми однодумці.

Кошовий хлопнув у долоні.

— Панове однодумці, свої стосунки з'ясовуйте деінде, нам нецікаво. Запросили вас, пане Химич, не для того. Ми приватно з'ясовуємо дещо про обставини вбивства на площі Ринок. Ви можете в цьому допомогти.

— Звичайно! — стрепенувся той. — Від нас багато чого приховують про ту криваву трагедію. Охоче допоможу в обмін на цікаві новини.

— Вони не для публікації.

— Все для публікації, пане Кошовий! Слухаю вас.

Сіпнулося віко.

— Три питання, пане Химич, — Клим стис кулак, відігнув великий палець. — Де були в ніч із сьомого на восьме листопада? — відхилив указівний. — Хто може це підтвердити? — додав середній. — Чи лікуєтесь у доктора Легейди? Все.

— Чекайте, Януш Легейда? Він дає нам оголошення, аби друкувати за гроші. Проблеми з чоловічим здоров'ям. Таких не маю, але з самим лікарем знайомий, не близько. Про ту ніч...

— Ту? — вирвалося в Віхури.

— Пане комісаре, вас усякий знає, — Химич харкнув у його бік. — Але ж і я газетяр. Знаю, про яку саме ніч ідеться, що сталося на Ринку. Тієї ночі я вичитував гранки в себе вдома. Підтвердити може дружина, вона моя помічниця, з персоналом нині скрутно. Задоволені?

— Майже.

— Тобто?

— Дружина підтвердить алібі чоловіка. А в цілому — так, відповіді влаштовують.

— Алібі? Пане Кошовий, для чого мені алібі? Чекайте, — Химич ніби щойно прозрів. — У вас тут неформальне судилище? Ви зводите рахунки, залучили купу народу?

— Ласкаво просимо, — пробасив Навотний.

Клим примирливо витягнув руку.

— Пане Химич, ми вам дуже вдячні. На цьому розмову завершено. Прошу побути тут ще десять-п'ятнадцять хвилин. Тим більше, ви газетяр і вам цікаво.

Химич погрозив Кошовому пальцем.

— Бач, знає, чим взяти.

Не знайшовши іншого місця, він примостився поруч із Навотним.

Той відступив на крок.

А Франта вже вводив Романа Данилевича.

— Яке

1 ... 50 51 52 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханка з площі Ринок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханка з площі Ринок"