read-books.club » Сучасна проза » Рукопис, знайдений у Сараґосі 📚 - Українською

Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

142
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Рукопис, знайдений у Сараґосі" автора Ян Потоцький. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 203
Перейти на сторінку:
спантеличити мене; я пильно стежила за удаваними матросами, і мені здавалося, що я помічаю надзвичайну їх схожість з моїми небесними близнятами.

— Ви турки, — запитала я, — народжені в Мореї?

— Нічого подібного, — відповів той, який досі ще не озивався, — ми зовсім не турки, ми греки, родом зі Спарти, і вилупилися з одного яйця.

— З одного яйця?

— Ах, божественна Ребеко, — втрутився другий, — як ти можеш так довго не пізнавати нас? Я Поллукс, а це мій брат.

Від страху в мене перехопило горло. Я підхопилася зі стільця й забилася в куток. Удавані близнята набрали форм із дзеркала, розпростали крила, і я відчула, як мене піднімають у повітря, але, на щастя, я спромоглася вимовити святе слово, яке ми з братом одні тільки знаємо з-поміж усіх кабалістів. Я одразу ж була скинута на землю. Падіння позбавило мене притомності, і лише твої зусилля повернули мені її. Внутрішній голос переконує мене, що я не втратила нічого з того, що повинна була зберегти, але я вимучена всіма тими незвичайними подіями. Божественні близнята, я не гідна вашого кохання! Я народилася звичайною смертною.

Цими словами Ребека закінчила свою розповідь, і першою моєю думкою було, що вона насміхалася з мене від початку до кінця й хотіла лишень поглумитися над моєю легковірністю. Я досить рішуче відійшов від неї і, почавши роздумувати над тим, що я почув, так говорив сам собі:

«Або ця жінка в змові з Ґомелесами й прагне випробувати мене й змусити, щоб я перейшов у мусульманську віру, або задля якихось інших причин хоче видобути з мене таємницю моїх родичок. Щодо цих останніх, то вони — якщо це не дияволи — безумовно, перебувають на службі у Ґомелесів».

Я якраз був зайнятий цими думками, коли побачив, що Ребека креслить у повітрі кола й інші тому подібні чародійські причуди. Потім вона підійшла до мене й сказала:

— Я сповістила брата про місце нашого перебування і впевнена, що ввечері він буде тут. А тим часом поспішаймо до табору циган.

Вона як слід оперлася на мою руку, і так ми прийшли до старого ватажка, який прийняв ізраїльтянку з виразами найглибшої пошани. Весь день Ребека трималася цілком невимушено й немовби забула про таємні науки. Коли під вечір з’явився її брат, вони обоє покинули нас, я ж ліг спати. Лежачи в ліжку, я ще роздумував над розповіддю Ребеки, але оскільки перший раз у житті чув про кабалу, про адептів і небесні знамення, то не міг придумати ніякого серйозного звинувачення і в цій непевності заснув.

День п’ятнадцятий

Прокинувся я досить рано й, чекаючи на сніданок, пішов на прогулянку. Здалеку я побачив кабаліста, який вів із сестрою жваву розмову. Я відвернувся, не бажаючи переривати їх, але незабаром побачив, що кабаліст попрямував в бік табору, Ребека ж спішно наближалася до мене. Я зробив кілька кроків їй назустріч, і ми разом вирушили на прогулянку, не починаючи розмови. Нарешті гарна ізраїльтянка першою перервала мовчання й сказала:

— Сеньйоре Альфонсе, хочу зробити тобі визнання, яке не залишить тебе байдужим, якщо моя доля хоч трошки цікавить тебе. Я раз і назавжди кидаю кабалістичні науки. Цієї ночі я глибоко обдумала своє рішення. Навіщо мені це пусте безсмертя, яким мене хотів обдарувати батько? Хіба ми всі й без того не безсмертні? Хіба ж ми не маємо поєднатися всі разом в оселі праведних? Я хочу гарно прожити своє коротке життя, провести його зі справжнім чоловіком, а не з зірками. Хочу бути матір’ю, побачити дітей моїх дітей, а потім, стомлена й сита життям, хочу заснути в їх обіймах і відлетіти на лоно Авраама. Що ти думаєш про ці наміри?

— Я всіма силами підтримую тебе, — відповів я, — але що говорить на це твій брат?

— Спочатку, — сказала вона, — він страшенно розгнівався, але потім пообіцяв мені, що й сам так зробить, якщо буде вимушений зректися дочок Соломона. Тому він почекає, поки сонце не увійде в знак Діви, і тоді прийме остаточне рішення. А тим часом він хотів би дізнатися, що то за упирі знущалися з нього у Вента-Кемаді, ті, які звалися Еміна й Зібельда. Він не хотів сам запитувати тебе про них, бо вважає, що ти знаєш не більше від нього. Однак сьогодні ввечері він хоче викликати Вічного Жида, того самого, якого ти бачив у пустельника. Сподіваюся, що від нього він чогось дізнається.

Поки Ребека говорила це, нам повідомили, що сніданок вже готовий. Його накрили у великій печері, куди поховали також намети, бо небо почало затягатися хмарами. Невдовзі почалася страшна гроза. Бачачи, що нам доведеться весь день провести в печері, я попросив старого ватажка, щоб він продовжив свою історію, а він зробив це так:

Продовження історії ватажка циган

Ти, мабуть, пригадуєш, сеньйоре Альфонсе, історію принцеси Монте-Салерно, яку мені розповідав Джуліо Роматі; я казав тобі, яке враження справила на мене ця історія. Коли ми полягали спати, то кімнату освітлював лише слабенький вогник лампи. Я боявся розглядати темні кутки приміщення, особливо ж одну скриню, де господар зазвичай зберігав запас ячменю. Мені здавалося, що я от-от побачу, як з неї виходять шість кістяків з розповіді про принцесу. Я загорнувся в ковдру, щоб нічого не бачити, й небавом заснув.

Рано вранці мене розбудили дзвіночки мулів; я був на ногах одним з перших. Я вже забув і про Роматі, і про принцесу, й думав тільки про задоволення від продовження моєї подорожі. Вона й справді була дуже приємною. Сонце, дещо прикрите хмарами, не палило нас надто нещадно, і погоничі вирішили їхати цілий день без відпочинку, затримавшись тільки біля криниці Дос-Леонес, де дорога на Сеґовію поєднувалася з гостинцем на Мадрид. Це місце прикрашають гарні дерева, а два леви, з пащ яких вода витікає до мармурового басейну, роблять його ще більш привабливим.

Вже доходив полудень, коли ми туди приїхали, і не встигли ми зупинитися, як побачили подорожніх, що наближалися дорогою з Сеґовії. На першому мулі, який відкривав процесію, сиділа молода дівчина мого, як здавалося, віку, хоча насправді вона була дещо старшою. Її мула вів сімнадцятирічний на вигляд хлопець, вродливий і добре одягнений, хоча й у простій одежі конюха. За ними їхала жінка старшого віку, яку можна було взяти за тітку Даланосу, не так

1 ... 50 51 52 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рукопис, знайдений у Сараґосі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рукопис, знайдений у Сараґосі"