Читати книгу - "Бар «Когут»"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
НАПРИКІНЦІ ТОГО Ж ДНЯ ЗОЛА сиділа в барі одна, в очікуванні щоденного звітного збору АПЛ. Весь день вона провела поза лікарнями і почувалася трохи краще. Після багатотижневих розкопок вона зрештою знайшла путнього адвоката в столиці Сенегалу Дакарі. Згідно з веб-сайтом, Діалло Ньянг працював на фірмі, що складалася з трьох юристів, і розмовляв англійською, хоча по телефону його було важко зрозуміти. Він займався кримінальними справами, а також: іммігрантськими й сімейними. За гонорар у п’ять тисяч доларів пан Ньянг захищатиме інтереси батьків і брата Золи, коли вони прибудуть, хоча ніхто й гадки не мав, коли це станеться. Перерахування такої значної суми до Сенегалу непокоїло Золу, але через обставини, що склалися, в неї не було вибору. Пан Ньянг стверджував, що має зв’язки з багатьма важливими людьми в уряді й зможе допомогти її рідним освоїтися в країні. Зола начиталася достатньо страхітливих історій про страждання депортованих, які прибули додому нікому там не потрібними.
Вона відкрила ноутбук і перевірила пошту. Прийшов лист із юридичної школи, що не дивно. Фей Доксі писала:
Шановна пані Маал,
викладачі Абернаті й Заран повідомили, що Ви не відвідували заняття в цьому семестрі Ми стурбовані Не могли б Ви зателефонувати або написати нам і пояснити, із чим це пов’язано?
Щиро Ваша,
Фей Доксі помічниця завідувача навчальної частини.
Зола, звісно, знала, що Марк і Тодд отримали подібні листи та проігнорували їх. Компаньйонів здивувало, що хтось у Фоґґі-Боттомі виявився настільки прискіпливим, що помітив їх відсутність. Вона обміркувала відповідь і написала:
Пані Доксі,
у мене пневмонія і лікарі наполягають, щоб я залишалася в ліжку і ні з ким не контактувала. Я стежу за навчальною програмою і чекаю на повне одужання Дякую за Ваше занепокоєння. Я дуже скоро повернуся
Щиро Ваша,
Зола Маал.
Її досі непокоїло, що вона обманює, але такий уже в неї тепер спосіб життя. Фактично все, що вона нині робила, було брехнею: фальшиві ім’я, фірма, бізнес-картки й особа турботливої адвокатки, яка полює на нещасних травмованих потерпілих. Вона не могла так чинити далі. Невже її життя було б гіршим, якби вона досі ходила в школу, намагалася знайти справжню роботу й хвилювалася через адвокатський іспит і позики?
Так, було б. Принаймні вона зараз почувалася захищеною і недосяжною для імміграційної поліції.
Брехня продовжилася в наступному листі. Він був від Тільді Карвер із «ЛоунЕйд».
Шановна пані Маал,
коли ми востаннє спілкувалися, Ви наголосили, що пройшли співбесіду в Міністерстві юстиції. Ви вже отримали відповідь? Ви збираєтесь присвятити себе роботі на держустанову, розраховуючи на програму Міністерства освіти із скасування частини боргів. Я не певна, що це для Вас найкраще. У такому випадку Ви мусите відпрацювати десять років, а це доволі тривалий термін. Проте вирішувати Вам. У будь-якому випадку я буду дуже вдячна, якщо Ви принагідно надсилатимете мені останні новини стосовно ситуації з Вашим працевлаштуванням.
Із найкращими побажаннями,
Тільді Карвер, старша позикова радниця.
Останній частковий платіж 13 січня 2014: 32,5 тис. дол.; загальний борг із урахуванням відсотків: 191 тис. дол.
Як і завжди, вона дивилася на цифри боргу, не вірячи своїм очам. Як і завжди, вона боролася із спокусою зачекати з відповіддю день-другий, але на цей раз вона вирішила відписатися зразу:
Шановна пані Карвер,
я не отримала роботи в Мінюсті, а зараз не здатна ходити на інші співбесіди. В нинішній час я прикута до ліжка пневмонією, перебуваючи під наглядом лікарів. Я сподіваюся повернутися до занять через кілька днів і, коли це станеться, я Вам повідомлю.
Щиро Ваша,
Зола Маал.
Прибув радісний Марк і замовив пиво. Зайшов у бар Тодд, якийсь час постояв, прохолоджуючись, потім приєднався до них. Він мав втомлений вигляд людини, виснаженої довгим перебуванням на передовій, і був у поганому настрої. Він привітав їх словами:
— Оце я витратив вісім годин, зваблюючи невдах у суді, і все марно. Зеро. Повна поразка. А ви що робили?
— Заспокойся, друже, — сказав Марк. — День на день не випадає.
— Яке там в сраку заспокойся, — огризнувся Тодд, сьорбнувши пива. — Ми вже місяць вовтузимося в цьому лайні, і таке враження, що все тримається лише на мені. Скажімо вже по-чесному: дві третини заробленого — з упольованих мною клієнтів.
— Отакої, — розвеселився Марк. — Наша перша сварка. Певен, що таке трапляється в кожній юридичній фірмі.
Зола закрила ноутбук і пильно подивилася на Тодд а.
— Я не сварюся, — відповів він. — Просто видався поганий день.
— Наскільки я пам’ятаю, — заговорила Зола, — мені порадили триматися подалі від кримінального суду, оскільки це хлопчача гра. А моя роль вештатися по лікарнях і переслідувати поранених, бо в теорії лишень одна знайдена мною справа переплюне всі ваші. Чи не так?
— Так, але ти не знайшла жодної справи, — глузливо зауважив Тодд.
— Я стараюсь, Тодде, — холодно промовила вона. — Якщо в тебе є краща ідея, із задоволенням послухаю. Бо мені справді не подобається те, що я роблю.
— Дитячий садок, — вишкірився Марк. — Давайте всі заспокоїмося і підіб’ємо бабки.
Усі троє пили й чекали. Зрештою Марк сказав:
— Я сьогодні зустрічався з нашим експертом, тим самим, якому ми заплатили дві тисячі доларів, і він сказав, що зі справою все ясно — це груба недбалість лікарів і лікарні. У мене є копії його звіту — можете почитати на дозвіллі. Просто чудовий звіт, вартує кожного пенні. Він каже — а цей доктор справжній фахівець, — що попади ця справа в належні руки, і штат Віргінія брязне гаманцем за максимумом — на два мільйони. Назвав і адвоката, якого треба найняти, такого собі Джеффрі Корбета, фахівця саме з медичних правопорушень, який розбагатів на позовах до акушерів. Його контора в чотирьох кварталах звідси. Я перевірив його в інтернеті — повністю законна діяльність. Згідно із статтею в одному медичному журналі, звісно, не дуже схвальною, пан Корбет заробляє п’ять-десять мільйонів щорік. — Марк сьорбнув пива. — Це покращило тобі настрій, Тодде?
— Так.
— Отож. І якщо ви, друзі, не проти, я зателефоную панові Корбету і домовлюсь про зустріч.
— Усе, мабуть, не так просто, — засумнівалась Зола.
—
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бар «Когут»», після закриття браузера.