Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

— Ба ні! Крий Боже! — вигукнув Бреґґ, витріщивши очі. — Це було, присяй-богу, лише ввічливе запитання! Без жодних намірів виявити якусь неповагу!

— Що ж, хай буде так! Тож покінчимо з цим питанням, щоб мені не спізнитися на диліжанс, який відправляється до Плімута. Чи не покажете ви мені декілька записників?

— Авжеж, сер, і негайно! Які саме записники ви маєте на оці?

— Які саме? — повторив Ебенезер. — Тож виходить, що їх існує декілька видів? Я й не знав. Байдуже який — з вашого дозволу, мені будь-який підійде, аби він годився для нотаток.

— Розлогі нотатки, пане, чи короткі?

— Тобто? Що це за запитання? Звідки мені знати? Гадаю, що й ті, й ті.

— Ага. Ви маєте намір робити ці розлогі та короткі нотатки вдома, пане, чи під час подорожі?

— Дідько, а вам яка різниця? Я так гадаю, що і вдома, і під час подорожі. Звичайнісінький записник — це все, що я бажаю отримати.

— Майте терпіння, сер: я лише хочу бути впевненим у тому, що продам вам лише те, що годиться для ваших потреб. Як то кажуть, Чоловік, який відає, що йому потрібно, отримує те, що хоче; але той, хто не може визначитися з вибором, завжди стоїть ні в сих ні в тих на роздоріжжі та звинувачує в цьому весь безневинний світ.

— Прошу, годі вже цього мудрагельства, — сказав Ебенезер, почуваючись мов у сливах. — Продайте мені такий записник, який годився б для розлогих і коротких нотаток, зарівно зручний вдома і в подорожі, і покінчимо з цим.

— Гаразд, сер, — мовив Бреґґ. — Але мені потрібно знати ще одне.

— Бігме, це що, екзамен у Кембриджі? Що там ще?

— Ви маєте звичай робити ці нотатки за столом, байдуже, вдома чи поза домом, чи записуєте їх там, де заманеться, щойно вам спаде щось на думку, прогулюючись — пішки чи верхи або відпочиваючи? Якщо ж останнє, то може так трапитися, що ви ніколи не робите цього в присутності людей, або ж біс із тими, хто вас оточує, і ви нотуєте, де забажаєте? У разі останнього чи воліли б ви, щоб усі речі, якими ви володієте, виказували у вас чоловіка, який має гарний смак, щоб вас, так би мовити, мали за світську людину? На кшталт Джеффрі Чосера? Вільяма Шекспіра? Чи було б ліпше, якби всі довкола сприймали вас за стоїка, якому байдуже до цього падолу недосконалості й вад і чиє око завжди милується лише Вічними Принадами Духу: сиріч, на взірець Платона або дона Джона Донна? Мені вкрай важливо це знати.

Ебенезер гепнув п'ястуком по прилавку.

— Чорт тебе забирай, приятелю, ти що, надумав утнути якусь штуку зі мною? Чи ти уклав якесь парі з отим джентльменом, що змусиш мене поводитися мов якийсь бовдур йому на втіху? Їй-бо, лише моя вроджена відраза до скализубства та лицемірства привела мене сюди і примусила провести свій останній ранок у Лондоні, усамітнившись серед речей, які є ознакою мого ремесла, подібно до вояка в зброярні чи моряка в склепі суднопостачальника; але навіть тут я не в змозі знайти собі скромний прихисток. Святі Небеса, таж навіть Неронових левів не впускали до темниці, де молилися та кріпили себе мученики, і щоб втамувати свій голод, ті змушені були чекати, поки цих нещасних випустять на арену. Невже ви відмовите мені в цій простій, невибагливій втісі, перш ніж я ступлю на чардак корабля, що вирушає в дикі краї?

— Будьте поблажливі, сер, прошу вас, — заблагав Бреґґ, — та не думайте зле про того джентльмена, із яким я геть не знайомий.

— Гаразд. Але поясніть негайно вашу поведінку та продайте мені звичайний записник, такий, що може стати у пригоді поетові, який однаково є і стоїком, і епікурейцем.

— Нічого, крім цього, я й не хотів, — вирік Бреґґ. — Але ж мені необхідно знати, який розмір вам потрібний — фоліо чи кварто. Фоліо, з вашого дозволу, є вдалим розміром для поетів, оскільки ціла поема може вміститися на розвороті, де її можна прочитати цілком.

— Слушне зауваження, — погодився Ебенезер. — Тож хай буде фоліо.

— Натомість розмір кварто зручніше мати при собі, надто коли ви надумаєте прогулятися пішки або верхи.

— Правда, правда, — визнав Ебенезер.

— Відтак слід сказати, що палітурка з тектури дешева і має простий, невибагливий вигляд; оправа ж зі шкіри значно тривкіша, що зручно для подорожей, приємніша на дотик, та й володіти такою річчю — більше задоволення. Крім того, я можу дати вам книжку з нелінованими аркушами, які не обмежують вашу фантазію мирськими клопотами, пристосовані до будь-якого почерку, а списані виглядають незахаращено; або ж з розлінованими аркушами, що заощаджує час і допомагає під час писання в кареті чи на кораблі, і сторінка виглядає охайною, мов у віночки прибрана. Насамкінець ви можете обрати тонку книжку, яку легко носити, але яка швидко списується, або ж грубу — обтяжливу в подорожі, але здатну вмістити між своїми обкладинками цілі роки роздумів. Тож який нотатник обере собі пан Лауреат?

— Прокляття! Я геть збитий з пантелику! Цілих вісім видів нотатника?

— Шістнадцять, пане, шістнадцять, з вашого дозволу, — погордливо відказав Бреґґ. — Ви можете придбати книжку:

тонку в палітурці з тектури з чистими аркушами фоліо,

тонку в палітурці з тектури з чистими аркушами кварто,

тонку в оправі зі шкіри з чистими аркушами фоліо,

тонку в палітурці з тектури з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в палітурці з тектури з чистими аркушами фоліо,

тонку в оправі зі шкіри з чистими аркушами кварто,

тонку в палітурці з тектури з розлінованими аркушами кварто,

грубу в палітурці з тектури з чистими аркушами кварто,

тонку в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в палітурці з тектури з розлінованими аркушами фоліо,

грубу в оправі зі шкіри з чистими аркушами фоліо,

тонку в оправі зі шкіри з розлінованими аркушами кварто,

грубу в палітурці з тектури з розлінованими аркушами кварто,

грубу в оправі зі шкіри з чистими