Читати книгу - "Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко"

Мілана схопила ціпок, розвернула та з усієї сили опустила його на живіт чемпіона. Той забув про кішку та скрутився калачиком від болю. Ціпок впав на землю, а Мілана довершила поєдинок, залишивши велетня без тями. Разом з подругою, дівчина приєдналась до Іллі, що возився на підлозі, відбиваючи удари товстуна. Втрьох швидко розправились з чемпіоном та коли, той втративши зброю, побіг в сторону розтирати сльози по обличчю.

Аліша відскочила в сторону та стала чекати. Ілля ліз нагору, Мілана рушила за ним. Тут дівчина встала за завертіла палицею як гвинтокрил своїми лопатями. Діти присвиснули, але почали розходитись, щоб зайти з різних сторін. Чемпіонка кинулась на Мілану, та прямим ударом поцілила в голову. Мілана відскочила та замахнулась палицею. Неймовірно швидко, чемпіонка відбила удар.

Як тільки підскочив Ілля, чемпіонка розвернулась до нього та знову почала крутити палицю як лопасті. Зупинилась, поки він намагався вловити момент та вдарила. Хлопець відбив удар битою та тут дівчина похитнулась та почала падати вниз. Ілля радісно крикнув та ліз нагору. Та чемпіонка згрупувалась, приземлившись на ящик нижче.

В цей момент Мілана підскочила до дівчини та спробувала вдарити ту по рукам. Не встигла, дівчина відскочила та пригнула на сусідній ящик. Мілана рушила в наступ. В цей момент Ілля виліз на самий верх, підняв свою зброю та закричав щось. Натовп заревів, почав аплодувати та кричати «Ілля! Ілля! Ілля!».

В якийсь момент хлопець відволікся, заслухавшись такого звернення великої кількості дітей. Чемпіонка ринулась до Іллі, да так швидко, що він не встиг зреагувати. В польоті до верхнього ящику, дівчина закрутила свою палицю та зупинилась впритул до хлопця. Палиця зупинилась не менш ніж трьома ударами. По руці, по животу, по обличчю. З носа у Іллі пішла кров, та головне він рефлекторно відскочив назад. Опинившись ногами на краю ящика, він похитнувся та полетів спиною вниз.

Все було дуже швидко, та коли Мілана добралась до вершини, Ілля вже полетів на нижні ящики. Вдарившись зі всієї сили спиною об край ящика, він закричав та перевернувся. Знову удар нижнім ящиком. Ще удар. Ще удар. Хлопець впав на штучну траву як мішок з картоплею та не ворушився.

Мілана закричала та підскочила до чемпіонки. З усієї сили вона збила ту з ящика палицею по ногам. Дівчина впала, вронила свою палицю та скрутилась від болю. Командирка племені Вітрів підскочила та нанесла ще декілька ударів, поки не почула як чемпіонка заплакала. Піднявшись на вершину гори, Мілана була так розлючена, що штовхнула чемпіонку вниз. Оскільки штурханець був не дуже сильний, та впала на ящик нижче та скрутилась ще більше.

З вершини дуже добре було видно Іллю. Він лежав та не рухався. Підскочила до нього Аліша та почала обнюхувати. Потім підняла морду на Мілану та хитнула зі сторони в сторону. Дівчина вже не раз бачила як кішка по людському щось може показувати, от  і в цей раз вона розуміла, що Аліша показує «Він вже спить». Сльози потекли з очей, вона закричала. Повернувшись в сторону губернатора, з усієї сили кинула свою палицю. Але зброя пролетіла кілька метрів та впала на траву поля.

Натовп замовк, дивлячись на страшну сцену. Але, Мілана була впевнена, що вони були дуже задоволені видовищем. Два нових чемпіона боролись з усіх сил. Та один з них програв та заснув дорослим сном. Після такого падіння точно не прокинутись. І всі це розуміли.

Та коли по стадіону розлетівся гудок закінчення гри, трибуни завібрували від божевільного крику перемоги та радощів. Дитяча Гра закінчилась перемогою Мілани, нового чемпіона міста Сонця. Всі вороги переможені, всі перешкоди пройдені. Аплодисменти заполонили зал та ще довго не вщухали. Але Мілана не звертала на це уваги. Після гудку вона швидко збігла вниз по ящикам, підскочила до Іллі та Аліши. Хлопець лежав без тями, синці по всьому тілу, та дихання рівне наче уві сні.

Мілана сіла поряд та поклала голову хлопця собі на коліна, обійняла воїна племені Вітрів та заплакала. Так вона, хитаючись та обіймаючи свого друга, сиділа доти поки не прийшли охоронці. Вони почали відтягувати дівчину від Іллі, але та почала кричати і махати руками. Та охоронців було багато, вони вхопили її та потягли з поля.

Останнє, що Мілана чула – це радісні крики натовпу. Вона плескали в долоні та викрикували «Нам потрібні діти!», «Мілана! Мілана! Мілана!». Гра, ти цього хотіла? А ти, губернатор Євген, що ти наробив? Ти з звичайних лагідних та тендітних дітей зробив скажений натовп, якому подавай лише хліб та видовищ.

Від перенапруги та горя, Мілана втратила свідомість, все навколо накрила темрява.