Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

її ніг за одну її посмішку, зробив їй дуже романтичну пропозицію, як у кіно, так, щоб метелики прорвали стінки шлунка і били своїми крильцями прямо в голову, а потім у них буде дуже романтичне весілля, можливо, на Мальдівах, щоб із фотографіями на гойдалках у воді, а потім воно обов’язково відразу завагітніє і народить дівчинку. Хто оплачуватиме все це? Звісно, чоловік! Дівчина роботу відразу полишить, щоб насолодитися вагітністю. Вона хоче вагітну фотосесію, хоче особисто зв’язати половину одягу на малечу, як у кіно, разом із чоловіком пофарбує дитячу в рожевий колір і прикрасить сердечками, тому нудний Андрій на роль коханого їй, правда, не підходить. Вона далі проводитиме кастинг на цю роль. Так, щоб усі її мрії та бажання точно втілилися в чоловікові, точніше, щоб чоловік втілив усі її навіть найсміливіші мрії в реальність, і при цьому щоб цей виконавець бажань був веселий, бадьорий і енергійний, діяв спонтанно, але під її «раз, два». І це точно не «нудний Андрій».

Дівчині здається, що Андрій так і залишиться сам. Мовляв, кому він потрібен — сорокап’ятирічний, розлучений, із дорослим сином, майже студентом, квартирою в хорошому районі Стокгольма, стабільною роботою, відсутністю бажання ходити по барах і клубах і з бажанням розглянути в якості нареченої не двадцятивосьмирічну дівицю, а трид-цятивосьмирічну молодицю. Справді, кому ж так «не пощастить»? Тут хочеться поставити смайлик.

Ця моя знайома відзначила свій сорок другий день народження у Мексиці. Поїздку на Китайську стіну довелося відкласти на невизначений термін через епідемію та карантини. До Бразилії вона таки встигла з’їздити. Каже, це були найкращі два тижні у її житті, бо потім відпустку брати було особливо ніколи, на фірмі були скорочення, і дівчина боялася не виконати плану і втратити місце. А потім захворіла її бабуся, а потім ще й батько зламав ногу. Дівчині раніше не доводилося настільки глибоко занурюватись у сімейні проблеми. Час якось пролетів. А потім був карантин, робота з дому, дівчина якось розлінилася, набрала кілька зайвих кілограмів, ось зараз бореться з ними.

Навіщо вона прийшла до мене в офіс? Вона ж раніше вважала шлюбні агенції неромантичними? Ну, ось тепер вона дозріла познайомитися. Тепер їй час заміж, та й дитину треба ще встигнути народити. Чоловіка, каже, хоче.

Бажано російськомовного і з Європи чи Америки. Все-таки іноземний менталітет дівчині не такий зрозумілий, та й вона не надто може уявити собі, як удома постійно говорити англійською або іншою іноземною мовою. Та й у Європі та Америці медицина краща. Там жінки після сорока часто народжують, а для нашої героїні тепер це дуже важливо. Ще які якості важливі у чоловікові? Сімейний, в ідеалі — без дітей від попередніх стосунків чи без маленьких дітей, із хорошою стабільною роботою, квартирою чи будинком, без шкідливих звичок, щоб був добрим батьком. В ідеалі, звісно, ровесник чи п’ять-сім років старший. Кажу дівчині, що до нас не часто звертаються такі чоловіки: щоб російськомовний із Європи чи США, без маленьких дітей і щоб хотів дітей, був у віці 42–49 років та розглядав дівчину сорока двох років. Дівчина каже, що зачекає.

Я часто говорю клієнтам, що для того, щоб дійсно оцінити хороше побачення, вам обов’язково потрібно сходити на погане побачення. Такий досвід вирівняє нереалістичні очікування і від побачень, і від партнера. Багато дівчат і чоловіків, які на п’ять-десять років брали паузу в активному амурному житті — будували кар’єру, відходили після розлучення чи розриву стосунків, переїжджали в інше місто, влаштовували дитину до університету або просто жили для себе на своє незаміжнє /неодружене задоволення — залишили свої очікування від побачень та партнера на рівні себе п’ять-десять років тому. Таким чином, якщо десять років тому наша на той момент двадцятип’ятирічна героїня зустрічалася з чоловіками, які не були у шлюбі, у яких не було колишніх дружин, дітей від попередніх стосунків, часто не було і досвіду стосунків, відповідно, і певного розчарування у коханні та жінках теж іще не було, то ця дівчина чекатиме на такий самий типаж чоловіків із таким самим ставленням до неї й після паузи на п’ять-десять років. Їй здаватиметься дивним, що чоловіки, які тепер звертають на неї увагу, вже були в шлюбі, або ж це інфантили, яких із тієї чи іншої причини так ніхто й не обрав для щасливого сімейного життя. Їй буде незрозуміло, чому чоловіки, які мають досвід стосунків, пізнали жінок, романтику, кохання та розчарування, не поспішають, як колись, кружляти її всю ніч, буквально носити на руках і засипати палкими освідченнями в коханні. Вона чекатиме метеликів, як у двадцять п’ять, вона чекатиме на романтику і, вибачте, ерекцію від сорокарічного чоловіка, як колись у двадцятип’ятилітнього. Тобто поточний ринок, на якому дівчина має популярність, змінився, змінилися і вимоги цього ринку до неї, а дівчина та її вимоги залишилися на рівні 5–10-річної давності. Деякі чоловіки теж потрапляють у цю часову петлю і теж дивуються, чому це їм, сорокап’ятирічним красеням, на сайтах пишуть сорокап’ятирічні «старі», а не двадцяти-семирічні дівчатка, як десять років тому.

Нещодавно під час інтерв’ю тридцятивосьмирічна менеджер із туризму заявила мені, що за нею завжди упадали «старші чоловіки» — чоловіки 37–42 років. Мовляв, це її найулюбленіший вік чоловіків. Я попросила її уточнити про ось це її «завжди упадали». І дівчина почала мені розповідати, що до двадцяти семи років вона працювала в іншій туристичній агенції, і туди часто приходили туристи-чоловіки 37–42 років, які звертали на неї увагу: привозили їй із поїздок шоколад чи сувеніри, кликали на вечерю, приносили їй букети квітів. Потім вона мала стосунки і два роки не працювала, а коли ці стосунки, на жаль, закінчилися, дівчина майже в тридцять років влаштувалася в інше туристичне агентство. Там також на неї звертали увагу чоловіки 37– 42 років. Вони дарували їй букети, запрошували випити кави чи повечеряти. Один турист — чоловік тридцяти семи років, бізнесмен — запросив її із собою до Таїланду. Він посварився зі своєю дівчиною прямо перед поїздкою, а гроші