Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

Задоволене муркотіння на вухо перетворюється на дзвінкий поцілунок між ключиць. Напевно залишиться синець. Лар і в минулому полюбляв так робити, залишаючи сліди своїх пестощів на ділянках шкіри, що зазвичай прикриті одягом. Іноді мені навіть вдавалося виправдовувати ці синці власною незграбністю, коли матінка їх таки помічала.

Тепер же, тримаючи мене під колінами та мало не притискаючи їх до стіни, Лар оскаженіло вкриває такими самими дзвінкими поцілунками мої груди — спочатку ліву, потім — праву. Ковзає язиком по сосках, також по черзі. Солодко — але при цьому болісно — прикушує їх, викликаючи тремтливу хвилю, що прокочується зверху та осідає вологою важкістю внизу. 

Попри всю мою лють, страх та нерозуміння ситуації, дурне тіло зрадницьки піддається знайомим, хоч і грубішим пестощам. Серце тріпоче, а соски болісно напружені й чутливо реагують на будь-який дотик чи навіть коливання повітря.

Що б він не робив, це — мій Лар. Він кохає мене, інакше не прийшов би сюди. 

Але чому я начебто вже й не рада цьому?.. Чому мене не покидає відчуття, ніби наші минулі відносини запам'ятались якось надто… ідеальними? Невже всі спогади — злий жарт моєї закоханості чи юної наївності, а насправді він завжди був таким владним і жорстоким, просто я тоді це сприймала все інакше, а його, разом з цим, трохи стримувала необхідність дотримуватися правил пристойності?

Одна його рука прослизає назад та підхоплює мене під поперек, іншою він просувається спереду, нижче і нижче, доки я мимоволі не здригаюся від проникнення його пальців всередину. Неглибоко — так, як він вже колись робив. Тільки це проникнення жорсткіше, ніж мені запам'яталось. Маючи цілком обґрунтовані підозри щодо того, що буде далі, я закриваю очі, розчиняючись у відчуттях, яких боюсь і яких відчайдушно бажаю.

 — О, схоже, ти дійсно за мною скучила, — хтиве задоволення в його голосі відкликається тупим болем десь під серцем, але водночас змушує щільніше охопити його пальці.

Проникнення глибшає, ритмічні поштовхи змінюються легкими та тремтливими рухами пальців з напівобертом спочатку в один бік, а потім — в другий. Це викликає в мене короткий судомний вдих, майже стогін. 

— Наскільки я знаю, ти тут недовго… — знову гарячий шепіт на вухо. — Скільки разів ти була з ним за цей час?

Рухи вперед-назад відновлюються, і разом з цим з'являється відчуття розпирання. Схоже, пальців всередині стало більше.

— Це настільки для тебе важливо? — через силу видихаю я.

— Не те щоб важливо… — мою шию лоскоче зловтішний смішок. — Але мені цікаво, що він з тобою зробить, коли раптом… — знову тремтливий лоскіт всередині, — зовсім випадково… так вийде, що ти завагітнієш не від нього.

Закусивши губу, я нічого не відповідаю. Бо знаю, що тоді буде. Темний Лорд просто витягне з мене все життя до останньої краплі. Навіщо йому чекати, доки народиться чужа дитина? Легше взяти іншу наложницю, мабуть.

Пальці Лара припиняють терзати моє лоно. Я відчуваю їхній вологий дотик до своєї щоки. Швидкоплинний, м'який і лагідний. Розпалене тіло ниє від невтамованого бажання і вимагає продовження, а розум відчайдушно сподівається на те, що Темний Лорд знайде нас раніше, ніж Лар таки мною оволодіє. Хоча… Може все це з його ж дозволу і коїться? Але який сенс? Нагорода за допомогу у боротьбі проти демонів? Хто знає, як заведено в цих чаклунів…

— Але знаєш, що найприкріше у всьому цьому? — з несподіваним сумом промовляє Лар, знову притискаючись до мене всім тілом та підхоплюючи під сідниці. 

Тверда гаряча плоть повільно ковзає по внутрішньому боку мого лівого стегна. Підбирається все ближче і ближче. І я навіть радію тому, що не можу рухатись. Надто нездоланним є бажання податися вперед — назустріч неминучому, всупереч всім тим наслідкам, які будуть згодом. Перестати думати, щоб нарешті зробити те, про що мріяла всі ці чотири роки.

— Найприкріше те, що я дійсно був у тебе закоханий чотири роки тому. Я хотів одружитися з тобою, хоча мої батьки були б цим дуже незадоволені. Але вони змирилися б, тому що є в тобі щось таке… що не залишає байдужим.

Лар занурює обличчя в моє волосся, м'яко ковзаючи вперед-назад по моєму животу — точно так, як тоді, чотири роки тому. Достатньо трохи відсторонитися, і…

— Але ти злякалась, — він продовжує говорити сумно, м'яко та лагідно. — А брати тебе силою тоді було безглуздо…

В цю мить я відчуваю, що зараз зі мною той самий Лар. Який дивним чином поєднував в собі владність і м'якість, терплячість та напористість, холодність та пристрасність — і всім цим просто не залишав шансів не закохатися в нього. І саме цим просто до нестями лякає мене зараз.

— Хоч я і закріпив би таким чином шлюбну мітку, остаточно і назавжди прив'язавши тебе до себе… — продовжує шепотіти він мені на вухо. — Та якщо за кілька років нашого знайомства мені так і не вдалося завоювати твоєї довіри, то після зґвалтування я би просто отримав дружину, що мене ненавидить.

— Тоді чому ти зараз це робиш?.. — ледве чутно питаю я.

— Тому що дехто посягнув на те, що належить мені. Ще й заявляє про власні права.

З цими словами Лар впивається пальцями в мої сідниці. Гаряча тверда плоть зісковзує з живота вниз і тепер повільно торує собі шлях до жаданої мети.

— І тому я навіть не знаю, що цікавіше…

Однією рукою він утримує мене, іншою ж починає нишпорити по моїй талії. Пояс. Шкіряна смужка з тихим брязкотом зісковзує на моє стегно.

— …змусити самого Темного Лорда вбити тебе згодом чи зробити це власноруч прямо зараз?..

Лагідний тон зовсім не відповідає змісту його слів. Я розкриваю очі, відмовляючись вірити в почуте. Він не жартує. Мене накриває хвилею жаху від усвідомлення цього, всередині все стискається.

— Яка ти напружена, вогнику, — з тихим стогоном повідомляє Лар, вторгаючись в моє тіло. Кілька жорстких поштовхів, і мені вже не вистачає повітря навіть для того, щоб відповісти хоча би щось. — Якщо ти ще міцніше стиснешся, все закінчиться надто швидко, і ти навіть не встигнеш отримати хоч якесь задоволення.