Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

Прибираємо з Аліною зі столу й також лягаємо спати. Час пізній, завтра буде складно прокидатися на першу пару.

— Лізо, — промовляє Аліна через час. — Невже ти думаєш, що між закоханими не може бути різниці у віці?

— Чому не може? Може. Та до чого тут мурло, яке мене образило?

— Ти так активно називаєш його старим… Я знаю пари, які все життя прожили разом, де він набагато старший.

— Я пам’ятаю про твою тітку. Це все, звісно, гарно, але зараз вона доглядає його. Це рве серце, руйнується не тільки життя обох, але й кохання. Ще раз нагадую, що я сумнівно ставлюся до твого захоплення романтикою.

— Хвороба не питає до кого приходити. Вони прожили щасливе життя разом, ще й мене підтримували.

— Кожному своє. Я не проти їхнього щастя, але себе не уявляю поряд з таким хричем, як мурло. Та він років на п’ятнадцять старший. Нащо мені такі проблеми? Щоб через п’ять років на тумбочці у склянці лежали його вставні зуби?

— Це тому, що ти бачила іншу картину у себе вдома. Я нормально сприймаю різницю у віці, — продовжує наполягати Аліна.  

— Так. Я також хотіла б хлопця однолітка, або старшого на кілька років. Обоє молоді й активні. Мої батьки одружилися дуже рано. У сімнадцять років вони вже мали мене і мусили якось крутитися. Мама розповідала, що знаходили час на все, навіть на дискотеки, поки бабця няньчила мене. Вони й зараз активні, часто відпочивають з друзями, попри важку роботу. Коли він старший за тебе, такої ідилії не буде. Як не крути, а у нього будуть інші інтереси, друзі-старигани, ще й здоров’я з часом почне шкандибати… Я пас.

— А ти, Саш, що думаєш? — питає мене Аліна.

— Ну… Я не проти різниці, — так і хочеться сказати, що вже маю стосунки зі старшим від себе чоловіком аж на десять років. Я не відчуваю такої великої різниці, про яку говорить Ліза.

— Мирон на скільки старший? — запитує Ліза.

— На п’ять років.

— П’ять років норм, але не більше.

— Ти хоч у чиєсь кохання віриш? — продовжує Алінка.

— Вірю, але це швидше виключення. Батьки за двадцять два роки пройшли багато труднощів, це їх зблизило. Ще у вас з Юркою вірю, бо вперше бачу, щоб мужик так впадав за жінкою. Все. Саш, вибач. У вас з Мироном не вірю.

— Все добре, — промовляю тихо.

Тут навіть не посперечаєшся. Я чекаю лише вихідних, щоб набратися сміливості й поговорити з Мироном. Раз і назавжди дати зрозуміти, що між нами не буде стосунків. Сказати, що закохана в іншого і готова йти за ним на край світу.