Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 47.

Збентежено моргнула і труснула головою, все ще сподіваючись на те, що мені почулося і тому вирішила трохи змінити тактику. Вдарити його мені все одно було більше нічим. Статуетку самим нахабним чином у мене відібрали. Так що саме час прикинутися нормальною і зацікавленою у розмові. І у мене було дуже хороше й інформативне питання:   

  

- Що?! - Напевно, я це вимовила набагато емоційніше, ніж планувала. І це я ще себе стримувала, хоча на язиці крутилася сама добірна лайка.   

  

- Ти все чудово почула, - Тео скривився, ніби йому щось не подобалося. А що його не влаштовувало? Моя реакція? Серйозно? Його не було п'ять років! Потім повернувся, як ні в чому не бувало, і думав, що я ноги ширше від радості розставлю? Чи як?   

  

- Почула, тільки дозволь дізнатися, з якої радості ти прийняв таке рішення, і, при чому самостійно? І, сподіваюся, ти розумієш те, що я не погоджуся на все це... - Я не встигла закінчити свою фразу, оскільки чоловік опинився біля мене, точніше, він був настільки близько, що мої кульки почали заїжджати за ролики. Мої очі вмить збільшилися в розмірі, коли Тео одним різким рухом розвів мої ноги убік і став між ними. Він притулився до мене настільки тісно, що я прекрасно відчувала як його збуджує все, що відбувається... Та це був зовсім не той ефект, якого я намагалася добитися. Я хотіла, щоб Тео мене відпустив, але, замість цього, його пальці схопили мене за підборіддя і боляче скрутили, тим самим змусили підняти мої очі та зловити його погляд.   

  

- Я забираю тебе, ти будеш жити зі мною. Я дуже довго чекав, Олівія. Я проявив достатньо поваги до твоїх дурних принципів. Ушанував тебе, хто буде чекати п'ять років?! Який нормальний чоловік ще готовий на це погодитися?!   

  

Звичайно, я могла йому зараз сказати, що є ще один зайчик, який теж бажав мене п'ять років. Але на відміну від Тео, він своє вже отримав... Могла, але жити я хотіла сильніше, ніж зачепити цього виродка. Так що, просто мило посміхнувшись, я накрила своєю долонькою його руку, яка в дану секунду стискала мою щелепу з такою силою, що ще трохи й мені знадобився б травматолог!   

  

- Звичайно, просто я не думала, що ти будеш діяти саме так, - я намагалася приборкати звіра, хоч якось змусити його заспокоїтися. Його дії були надто непередбачувані, тому я вирішила не ризикувати.     

- Мені плювати, про що ти там думала, я хочу отримати те, що ти мені обіцяла! - Тео гарчав, і тим самим примушував мене тремтіти від страху. Цей чоловік був страшніше за Томаса, набагато страшніше, оскільки там, в будинку, була невинна гра, у порівнянні з тим, що мене чекало зараз з цією людиною.  

  

- Бери, - розсунула ноги ширше, опустила руки по швах і дивилася в його темні очі, стоячи в смиренній позі.  Як же вони всі мені набридли! Тільки й уміли, що вимагати, залякувати й завдавати болю! Справжні мужики, чого вже тут!  

  

- Ні, дитинко, - він оманливо ніжно провів пальцями по моєму обличчю, тим самим намагаючись повалити мене в шок. Тут він мене тягав по кабінету, погрожував і ледве не вбив, а тут вже ласкаво грав з моїм обличчям і гладив шкіру? Покидьок!  

  

- Ні?  - Я не розуміла, що його не влаштувало. Те, що я перестала чинити опір? Йому так було не цікаво?  

  

- Я не буду брати тебе тут на столі, як дешеву повію.  Минулого разу було достатньо, ти хочеш впасти в моїх очах ще більше?  

  

Тільки ось в минулий раз я прийшла до нього сама і він мене послав.  А зараз ми помінялися ролями ... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно