Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі"

      Музика стихла. Легкий поклін і він проводить Джейн до того ж місця, де вона стояла до танцю. Краєм ока він помітив як Крістофер наближається до того місця де вони стояли. Слідом за ним, намагаючись не видати свою стурбованість, просовувались герцог Егертон та граф Уестлі. Відчуваючи щось недобре Роберт інстинктивно став так, щоб затулити спиною леді Дорсет. Всю його веселість наче рукою знесло коли Крістофер опинився прямо перед ним.

          - Я ж просив тебе, запросити Джейн, а не Сару. - прошипів він крізь стиснуті зуби.

          - Не розумію причину твоєї злості. Я зробив так, як ти просив.

          - Але… - в голові Крістофера раптом склався пазл. Ще тоді, в Дорсет-хаусі, його не покидало відчуття, наче щось не так. Тепер він зрозумів, що саме. Ці дві “леді” обдурили його, наче слинявого підлітка!

        Реакція Крістофера лише підтвердила здогадки Роберта. Чарлі та Томас ніяк не могли второпати що відбувається і лише переводили погляди з одного друга на іншого. Граф обернувся на Джейн і бачив як вона зблідла, хоч і намагалася не подати знаку, що щось не так. В цю мить Крістофер кинувся повз Роберта до Джейн:

          - Ах ти ж шльон…

        Чіткий звук удару в щелепу перервав фразу Крістофера. Герцог Егертон дав знак музикантам аби ці заграли. Мимовільні глядачі сцени поспішили до танцю. Крістофер ошелешено дивився на друга. В пориві злості він забув де він і прагнув одного — добряче віддячити Роберту. Але Чарлі та Томас вхопивши його під руки потягли із зали. А коли той спробував щось вигукнути в їхню сторону, Томас ударив його в сонячне сплетіння. Не сильно, але достатньо, аби той мовчав поки його виводили.

      Роберт повернувся до дівчат. Поруч з Сарою та Джейн вже стояли сімейства графа Дорсет та графа Грейсон. Пробурмотівши слова вибачення Роберт вклонився та поспішив за друзями. Свідки ситуації здивовано перешіптувалися і лише герцог Ленокс задоволено посміхався. Кращого розвитку подій і не придумаєш. Залишилось завершити розпочате. І він вже знав, що робитиме завтра вранці.