read-books.club » Фантастика » Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік 📚 - Українською

Читати книгу - "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"

271
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чи мріють андроїди про електричних овець?" автора Філіп Кіндред Дік. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 49 50 51 ... 61
Перейти на сторінку:
ви вирушили на завдання зі списком Дейва Голдена. Вдруге я спробувала це зробити перед вашою зустріччю з Полоковим. А потім довелося чекати.

— Аж поки я не розклеївся і сам вам не зателефонував.

— Ми з Любою Люфт були близькими, дуже близькими подругами майже впродовж двох років. Як вона вам? Вона вам сподобалася?

— Так, сподобалася.

— Але ви її вбили.

— Її убив Філ Реш.

— Навіть так. Отже, Філ повернувся з вами до оперного театру. Ми цього не знали; саме в той час утратили зв’язок одне з одним. Лишень довідалися, що її застрелили; і, природно, припустили, що це справа ваших рук.

— Судячи з записів Дейва, — вів далі він, — думаю, я зможу взятися за Роя Бейті. Але не за Ірмґард Бейті.

«І не за Пріс Стреттон, — подумав він. — Навіть тепер; навіть знаючи все це».

— Тож усе, що сталося в готелі, — протягнув він, — сталося з причини...

— Корпорація поставила собі за мету вийти на мисливців за головами тут, у нас, а також у Радянському Союзі, — розповідала Рейчел. — Здається, це спрацювало... з причин, яких ми не можемо до кінця зрозуміти. Як на мене, знову дається взнаки наша обмеженість.

— Сумніваюся, що ви цього досягатимете так часто і з таким успіхом, як ви кажете, — промовив він низьким голосом.

— Але з вами досягли.

— Побачимо.

— А я вже знаю, — сказала Рейчел. — Вже знала, щойно помітила на вашому обличчі той вираз, оту скорботу. Я чекала на таке почуття.

— Скільки разів ви вдавалися до свого трюку?

— Не пам’ятаю. Сім чи вісім разів. Ні, здається, дев’ять, — вона, чи радше воно, кивало головою. — Так, дев’ять разів.

— Це старомодна ідея, — зауважив Рік.

— Що-о? — здригнулася Рейчел.

Покинувши кермо, він перевів говеркар у режим вільного зниження.

— Чи принаймні так мені здається. Спочатку вб’ю вас, — заявив він. — А тоді вже сам візьмуся за Роя та Ірмґард Бейті разом із Пріс Стреттон.

— Тому ви й приземляєтеся? — в її голосі відчувалася тривога. — За таке штрафують; я — власність, законна власність корпорації. Я не якийсь там андроїд, що втік із Марса; я — не така, як решта.

— Але, якщо я зможу вбити вас, — сказав він, — то зможу убити і їх.

Її руки пірнули по набиту всіляким непотребом сумку; вона несамовито в ній рилася, потім облишила.

— Триклята сумка, — випалила вона люто. — Ніколи не можу знайти в ній те, що потрібно. Ви вб’єте мене так, що я не відчуватиму болю? Маю на увазі, зробіть це обережно. Я не чинитиму опору, гаразд? Обіцяю не чинити опору. Домовилися?

— Тепер я розумію, чому Філ Реш сказав те, що сказав. Він не цинік; просто має великий досвід. Пройшовши крізь... я навіть не можу тепер його в чомусь звинуватити. Воно виявилося сильнішим за нього, — мовив Рік.

— Але подіяло на нього не так, як очікувалось, — ззовні вона мала врівноважений вигляд. Але десь глибоко в собі була несамовито напруженою. Та все ж таки вогник у ній слабшав; життєва сила її покидала, свідком чого він не раз ставав, маючи справу з іншими андроїдами. Класична відмова від будь-якого опору. Механічне, інтелектуальне прийняття того, з чим справжній живий організм, який упродовж двох мільярдів років боровся за виживання, ніколи б не змирився.

— Мене просто аж вивертає від того, що ви, андроїди, так легко здаєтеся, — гаркнув він розгнівано.

Говеркар тепер на шаленій швидкості наближався до землі; тож Рікові довелося потягти на себе кермо, щоб відвернути аварію. Він натиснув на гальма, тож їх обох затрусило, захитало в усі боки, аж поки говеркар не зупинився як вкопаний; Рік вимкнув мотор і вихопив свій лазерний пістолет.

— Цільтеся у потиличну кістку, у саму основу черепа, — попросила Рейчел. — Будь ласка.

Вона відвернулася, щоб не бачити лазерного променя; хай він ввійде непомітно. Заховавши лазерний пістолет, Рік промовив:

— Не можу зробити так, як радив Філ Реш.

Він знову запустив мотор, і за мить вони знялися в повітря.

— Якщо ви насправді збираєтеся коли-небудь це зробити, то зробіть це зараз, — сказала Рейчел. — Не змушуйте мене чекати.

— Я не збираюся вас вбивати, — він знову взяв курс на середмістя Сан-Франциско. — Ваш говеркар у «Сен-Франсісі», адже так? Я висаджу вас на даху, і ви полетите собі до вашого Сієтла, — йому більше не хотілося з нею говорити; тому вів говеркар мовчки.

— Дякую, що не вбили мене, — одразу відповіла Рейчел.

— Вам залишилося, як ви кажете, якихось два роки життя. А я проживу, може, й п’ятдесят. У двадцять п’ять разів довше, ніж ви.

— І все ж таки ви мене зневажаєте, — говорила Рейчел. — За мій учинок, — до неї повернулася впевненість; її голос набув колишньої наснаги. — Ви пройшли той самий шлях, який до вас проходили ваші попередники, мисливці за головами. Вони так само, як і ви, спочатку розлючувалися і несамовито кричали, що вб’ють мене, а щойно доходило до діла — вагалися; їм не вистачало духу. Достоту, як ви щойно, — вона закурила сигарету, жадібно затягнулася. — Хіба ви не усвідомлюєте, що це означає? Це означає, що ви не зможете більше деактивовувати андроїдів; і не тільки мене, але також подружжя Бейті та Стреттон. Тож вертайтеся додому до своєї кози. Розслабтеся, відпочиньте, — раптом вона щось поривчасто струсила зі свого плаща. — Ой! Попіл з сигарети, — вона знову відкинулася на спинку сидіння і була спокійною.

Він нічого не казав.

— Свою козу, — вела далі Рейчел, — ви любите більше, ніж дружину. На першому місці — коза, на другому — дружина, а на третьому... — вона весело засміялася. — Вам також залишається тільки сміятися.

Він не обзивався. Якийсь час летіли мовчки, а тоді Рейчел знічев’я почала розглядати панель приладів, знайшла радіоприймач і ввімкнула його.

— Вимкніть, — сказав Рік.

— Вимкнути Бастера Френдлі та його друзів? Вимкнути Аманду Вернер і Оскара Скраґса? Вже незабаром настане час, коли Бастер розповість свою сенсаційну новину, з хвилини на хвилину, — вона схилилася, щоб при світлі від радіоприймача подивитися, котра година. — Вже недовго. Ви чули про це? Він не

1 ... 49 50 51 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік» жанру - Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"