Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Гуками своїми підло-злодійськими
Нахгаписто-хапливими вмить добигаються
До всіх нагаз... Себто до сумочок,
Кишень, до погтмонеток і кольє,
Бгаслетів і годинників... І ті свої немиті лапи
Впихають у югбу шляхетних гостей
Кгізь шовк і оксамит, когсажі, фгаки та мундиги.
До тіла добигаються, лоскочуть, гладять,
Мацають і вгаз намацують, аж ви́ски
І хтиві вегески, смішки гозпусні.
Ніхто не знає, хто там кого, і тільки
Шви гепають, вивалюються бюсти, нагогу лізуть штани, тгуси
Все гозлітається...
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Так, я пам’ятаю... Саме тоді моє лакейство накинулося на моїх гостей...
ФІРУЛЕТ: А ми тоді до Альбертинки!
ШАРМ: Однак її вже не було!
ФІРУЛЕТ: Зникла!
ШАРМ: Ми застали лише погозкидані гештки її гагдегоба з... найінтимнішими частинами включно...
ФІРУЛЕТ: Так, із найінтимнішими частинами включно.
ШАРМ: Удаг!
ФІРУЛЕТ: Остовпіння! Де Альбертинка?
ШАРМ: А злодійчуки теж зникли. Пгопали безвісти, мов камінь у воді.
О, Фіоге!
О, маестго догогий! Що з нею статися могло?
Ба! Ясно! Підлі пси! Підступні кгадії!
На неї кинулися ті злодійчуки!
І зґвалтували, гоздягнувши догола!
Потому вкгали в нас її. І дгапнули...
ФІРУЛЕТ: Замордували!
ФІОР: А де труп?
ШАРМ: Немає, немає тгупа її наготи!
Однак вона для нас помегла! Її вбили!
Тому ми спгавили їй оцю тгуну
І найняли оцих-от ггобагів...
ФІРУЛЕТ: Отож тепер широкими шляхами світу
Йдемо, шукаючи
Нагого Альбертинки тіла!
ШАРМ: Нагого Альбегтинки тіла...
ШАРМ і ФІРУЛЕТ (співають):
О мій метелику, ти не втечеш від мене,
У мій сачок тебе зловлю я, ой-лю-лю!
О мій метелику, хай жваво ти женеш,
Мого сачка не оминеш, о ні!
ФІРУЛЕТ: А коли ми її знайдемо, нагу, викрадену, вбиту, влаштуємо їй похорон!
ФІОР: Перепрошую, перепрошую. Я небагато розумію, не надто знаюся в дурні́-мурні́ цих дивних перетворень, перевдягань, переформувань теперішньої моди, моди, моди...
Моди на бездоріжжях світу... Нестерпний маскараде! (замислений) Що це за труна?..
КНЯЗЬ-ЛАМПА (підходить): Тгуно! Як вчасно ти з’явилась, і мені згодишся!
Вітаю, тгуно! Дозвольте, я вкладу до цього гробу мої маєтність і славетність, мої пишноти і чесноти.
А ще мій кгах!
КНЯГИНЯ-СТОЛИК (підходячи):
Я вкладаю до цієї тгуни свої діадеми,
Пегли, сапфіги, діаманти і смагагди,
І стогони свої!
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Я Бога мого до труни цієї покладу.
Усім дякую, всі вільні! Служба вже скінчилася!
ПРОФЕСОР-КІНЬ: Зараз!
Одну хвилинку! Не забирайте цю труну без мене!
До неї я складаю себе самого! Ве-е! І вже мене нема!
О, як це добре! Я помер!
ГЕНЕРАЛ: Даруйте!
Ця труна для нас! І нам її роковано!
Нам, засудженим! Обвинуваченим навіки!
Я в тебе, труно, складаю таємницю,
Мерзенну, незбагненну, криваву та страшну,
Все те, що годі й вимовити!
ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Уїтттуііітууууутутуууіііііі!
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Біда!
КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Біда з бідою!
ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК:
Стояти! Стійте!
Якщо вже всі складають свої втрати
До цієї ось труни, я також прошу
Трохи місця. Дозвольте, я складу
Мої надії, битви й перемоги,
Пролетаріату біль тисячолітній,
Пролетаріату біль тисячолітній,
А ще одвічний мій галоп!
КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ, ПРОФЕСОР: Біда, о біда, біда!
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Біда, о біда!
ЛАКЕЇ: Біда, о біда, біда!
ФІОР: Труно розбухла, жалюгідний похорон.
О, біда, біда, біда!
УСІ: Біда, о, біда!
Фіор виступає вперед.
ФІОР: Геть.
Відійдіть від цієї труни. Тепер я підійду!
Тепер наближуся до неї я, Фіор!
УСІ: О, Фіор, о, Фіор, о, Фіор!
ФІОР: Друзі й подруги!
Я Фіор, маестро і магістр костюма,
Я, величний диктатор моди і різьбяр
Фасонів модних!..
(Підходить до труни.)
Пас!
ШАРМ: Пас!
ФІРУЛЕТ: Пас!
ФІОР: Я проклинаю людський костюм і проклинаю маску,
Яка, скривавлена, вгризається у тіло,
Я проклинаю моду, проклинаю всі фасони,
Крій панталонів і сорочок я кляну —
Занадто в’ївся в нас цей крій!
УСІ: Прокляття!
ФІОР: Я, Фіор,
Маестро дамсько-чоловічий, до труни складаю
Святу й назавжди зганьблену костюмом
Людську наготу!
УСІ: Нагота свята, спи!
ФІОР: Нагота свята людська, спи вічним сном!
Ніколи ми тебе не взнаємо...
ШАРМ: Штани!
ФІРУЛЕТ: Куртка!
ПАТРОН: Шкарпетки!
ГЕНЕРАЛ: Труси!
КНЯГИНЯ: Шагфик!
КНЯЗЬ: Ціпок!
ПРЕЛАТ: Краватка!
МАРКІЗА: Спідниця!
ГУФНАҐЕЛЬ: Черевики!
УСІ (крім Фіора): Рейтузи, сюртуки, туфлі, декольте, шнурівки, спіднички «фру-фру», краватки-метелики, дезабільє, смокінги, гетри, рукавички etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera...
ФІОР: Нагота свята і недосяжна,
Спи вічним сном! (Жест, начебто він поклав її в труну.)
ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ (із труни): На-а-аг...
КРИКИ: Що це?
Тиша.
ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...
ШАРМ: Це вона!
ФІРУЛЕТ: Це вона.
ФІОР: Тихо!
Тиша.
ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...
ШАРМ (швидко): Це вона!
ФІРУЛЕТ (швидко): Вона десь тут!
ШАРМ: Моєю наготою снить!
ФІРУЛЕТ: Це вона!
ШАРМ: Вона десь тут!
ФІРУЛЕТ: Моєю наготою снить!
Піднімає віко труни, і з неї показується голе плече Альбертинки.
УСІ: Це вона!
ФІОР: О, спасіння!
Вітаю, нагото вічно молода!
Альбертинка поволі постає з труни, вона гола.
ФІОР: О, вітаю, звична, вітаю, о безсмертна!
УСІ: Нагота вічно молода, вітаю тебе!
Апофеоз.
ШАРМ (зненацька вистрибує): Пагдон!
Хто тебе сюди запхав?
Хто тебе сховав?!
АЛЬБЕРТИНКА (показує на Гробарів): Вони!
Гробарі зривають маски. Показуються веселі обличчя Злодійчуків.
ФІРУЛЕТ: Це вони!
ШАРМ: Це злодюжки!
ХОРОМ: Це ті пси!
Співоча сцена.
ЗЛОДЮЖКИ (співають):
Це ми!
Це ми!
Це ми!
АЛЬБЕРТИНКА (танцює): Я Альбертинка!
ЗЛОДЮЖКИ (танцюють): Ах, дівчинка-картинка!
АЛЬБЕРТИНКА:
А це стегенця мої, це ручки й ніжки мої!
А ось ще бюстик мій!
Ах, вушка й зубки мої!
ЗЛОДЮЖКИ: А це її стегенця й бюстик, і п’яточки її!
АЛЬБЕРТИНКА: Я Альбертинка!
ЗЛОДЮЖКИ: Ах, дівчинка-картинка!
АЛЬБЕРТИНКА: Вічно молода!
ЗЛОДЮЖКИ: З могили постає!
АЛЬБЕРТИНКА: На труні танцює!
ЗЛОДЮЖКИ: Забавлятись хоче!
АЛЬБЕРИНКА і ЗЛОДЮЖКИ (танцюючи): Ах, Альбертинка, ця дівчинка-картинка, з могили постає, вічно молода, на труні танцює, забавлятись хоче!
А ще коханням
І наготою,
А ще коханням
І наготою
Безперервно снить, ах, снить...
ШАРМ: І наготою.
ФІРУЛЕТ: І наготою.
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Безперервно, ах, безперервно, ах, безперервно, снить, ах снить!
УСІ: Безперервно снить!
Безперервно сн-и-и-ть!
Бе-е-е-е-езпере-е-е-ервно сни-и-и-и-ить!
ФІОР, ШАРМ, ФІРУЛЕТ:
Нагота вічно молода, вітаю тебе!
Молодість вічно нага, вітаю тебе!
Молодо нага, наго молода,
Наготи молодість, молодості нагота!
ФІОР: А я не розумію,
Однак не розумію
Й ніяк я не збагну,
Ні, ні, я не збагну.
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Ох, пас, ах пас, о пас, це пас!
Пас, пас, пас і пас!
ФІОР: Однак не розумію,
Так-так, і не збагну.
Ніяк не зрозумію,
Ні, не збагну —
Звідки вона в цій труні?
УСІ (крім Альбертинки і Злодюжок): Звідки вона в цій труні?!
ЗЛОДЮЖКИ:
Це ми!
Це ми!
Це ми!
АЛЬБЕРТИНКА: Це вони, так, це вони, ах, так,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.