read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51
Перейти на сторінку:
миттю

Гуками своїми підло-злодійськими

Нахгаписто-хапливими вмить добигаються

До всіх нагаз... Себто до сумочок,

Кишень, до погтмонеток і кольє,

Бгаслетів і годинників... І ті свої немиті лапи

Впихають у югбу шляхетних гостей

Кгізь шовк і оксамит, когсажі, фгаки та мундиги.

До тіла добигаються, лоскочуть, гладять,

Мацають і вгаз намацують, аж ви́ски

І хтиві вегески, смішки гозпусні.

Ніхто не знає, хто там кого, і тільки

Шви гепають, вивалюються бюсти, нагогу лізуть штани, тгуси

Все гозлітається...

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Так, я пам’ятаю... Саме тоді моє лакейство накинулося на моїх гостей...

ФІРУЛЕТ: А ми тоді до Альбертинки!

ШАРМ: Однак її вже не було!

ФІРУЛЕТ: Зникла!

ШАРМ: Ми застали лише погозкидані гештки її гагдегоба з... найінтимнішими частинами включно...

ФІРУЛЕТ: Так, із найінтимнішими частинами включно.

ШАРМ: Удаг!

ФІРУЛЕТ: Остовпіння! Де Альбертинка?

ШАРМ: А злодійчуки теж зникли. Пгопали безвісти, мов камінь у воді.

О, Фіоге!

О, маестго догогий! Що з нею статися могло?

Ба! Ясно! Підлі пси! Підступні кгадії!

На неї кинулися ті злодійчуки!

І зґвалтували, гоздягнувши догола!

Потому вкгали в нас її. І дгапнули...

ФІРУЛЕТ: Замордували!

ФІОР: А де труп?

ШАРМ: Немає, немає тгупа її наготи!

Однак вона для нас помегла! Її вбили!

Тому ми спгавили їй оцю тгуну

І найняли оцих-от ггобагів...

ФІРУЛЕТ: Отож тепер широкими шляхами світу

Йдемо, шукаючи

Нагого Альбертинки тіла!

ШАРМ: Нагого Альбегтинки тіла...

ШАРМ і ФІРУЛЕТ (співають):

О мій метелику, ти не втечеш від мене,

У мій сачок тебе зловлю я, ой-лю-лю!

О мій метелику, хай жваво ти женеш,

Мого сачка не оминеш, о ні!

ФІРУЛЕТ: А коли ми її знайдемо, нагу, викрадену, вбиту, влаштуємо їй похорон!

ФІОР: Перепрошую, перепрошую. Я небагато розумію, не надто знаюся в дурні́-мурні́ цих дивних перетворень, перевдягань, переформувань теперішньої моди, моди, моди...

Моди на бездоріжжях світу... Нестерпний маскараде! (замислений) Що це за труна?..

КНЯЗЬ-ЛАМПА (підходить): Тгуно! Як вчасно ти з’явилась, і мені згодишся!

Вітаю, тгуно! Дозвольте, я вкладу до цього гробу мої маєтність і славетність, мої пишноти і чесноти.

А ще мій кгах!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК (підходячи):

Я вкладаю до цієї тгуни свої діадеми,

Пегли, сапфіги, діаманти і смагагди,

І стогони свої!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Я Бога мого до труни цієї покладу.

Усім дякую, всі вільні! Служба вже скінчилася!

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Зараз!

Одну хвилинку! Не забирайте цю труну без мене!

До неї я складаю себе самого! Ве-е! І вже мене нема!

О, як це добре! Я помер!

ГЕНЕРАЛ: Даруйте!

Ця труна для нас! І нам її роковано!

Нам, засудженим! Обвинуваченим навіки!

Я в тебе, труно, складаю таємницю,

Мерзенну, незбагненну, криваву та страшну,

Все те, що годі й вимовити!

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Уїтттуііітууууутутуууіііііі!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Біда!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Біда з бідою!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК:

Стояти! Стійте!

Якщо вже всі складають свої втрати

До цієї ось труни, я також прошу

Трохи місця. Дозвольте, я складу

Мої надії, битви й перемоги,

Пролетаріату біль тисячолітній,

Пролетаріату біль тисячолітній,

А ще одвічний мій галоп!

КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ, ПРОФЕСОР: Біда, о біда, біда!

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Біда, о біда!

ЛАКЕЇ: Біда, о біда, біда!

ФІОР: Труно розбухла, жалюгідний похорон.

О, біда, біда, біда!

УСІ: Біда, о, біда!

Фіор виступає вперед.

ФІОР: Геть.

Відійдіть від цієї труни. Тепер я підійду!

Тепер наближуся до неї я, Фіор!

УСІ: О, Фіор, о, Фіор, о, Фіор!

ФІОР: Друзі й подруги!

Я Фіор, маестро і магістр костюма,

Я, величний диктатор моди і різьбяр

Фасонів модних!..

(Підходить до труни.)

Пас!

ШАРМ: Пас!

ФІРУЛЕТ: Пас!

ФІОР: Я проклинаю людський костюм і проклинаю маску,

Яка, скривавлена, вгризається у тіло,

Я проклинаю моду, проклинаю всі фасони,

Крій панталонів і сорочок я кляну —

Занадто в’ївся в нас цей крій!

УСІ: Прокляття!

ФІОР: Я, Фіор,

Маестро дамсько-чоловічий, до труни складаю

Святу й назавжди зганьблену костюмом

Людську наготу!

УСІ: Нагота свята, спи!

ФІОР: Нагота свята людська, спи вічним сном!

Ніколи ми тебе не взнаємо...

ШАРМ: Штани!

ФІРУЛЕТ: Куртка!

ПАТРОН: Шкарпетки!

ГЕНЕРАЛ: Труси!

КНЯГИНЯ: Шагфик!

КНЯЗЬ: Ціпок!

ПРЕЛАТ: Краватка!

МАРКІЗА: Спідниця!

ГУФНАҐЕЛЬ: Черевики!

УСІ (крім Фіора): Рейтузи, сюртуки, туфлі, декольте, шнурівки, спіднички «фру-фру», краватки-метелики, дезабільє, смокінги, гетри, рукавички etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera...

ФІОР: Нагота свята і недосяжна,

Спи вічним сном! (Жест, начебто він поклав її в труну.)

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ (із труни): На-а-аг...

КРИКИ: Що це?

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...

ШАРМ: Це вона!

ФІРУЛЕТ: Це вона.

ФІОР: Тихо!

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...

ШАРМ (швидко): Це вона!

ФІРУЛЕТ (швидко): Вона десь тут!

ШАРМ: Моєю наготою снить!

ФІРУЛЕТ: Це вона!

ШАРМ: Вона десь тут!

ФІРУЛЕТ: Моєю наготою снить!

Піднімає віко труни, і з неї показується голе плече Альбертинки.

УСІ: Це вона!

ФІОР: О, спасіння!

Вітаю, нагото вічно молода!

Альбертинка поволі постає з труни, вона гола.

ФІОР: О, вітаю, звична, вітаю, о безсмертна!

УСІ: Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Апофеоз.

ШАРМ (зненацька вистрибує): Пагдон!

Хто тебе сюди запхав?

Хто тебе сховав?!

АЛЬБЕРТИНКА (показує на Гробарів): Вони!

Гробарі зривають маски. Показуються веселі обличчя Злодійчуків.

ФІРУЛЕТ: Це вони!

ШАРМ: Це злодюжки!

ХОРОМ: Це ті пси!

Співоча сцена.

ЗЛОДЮЖКИ (співають):

Це ми!

Це ми!

Це ми!

АЛЬБЕРТИНКА (танцює): Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ (танцюють): Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА:

А це стегенця мої, це ручки й ніжки мої!

А ось ще бюстик мій!

Ах, вушка й зубки мої!

ЗЛОДЮЖКИ: А це її стегенця й бюстик, і п’яточки її!

АЛЬБЕРТИНКА: Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ: Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА: Вічно молода!

ЗЛОДЮЖКИ: З могили постає!

АЛЬБЕРТИНКА: На труні танцює!

ЗЛОДЮЖКИ: Забавлятись хоче!

АЛЬБЕРИНКА і ЗЛОДЮЖКИ (танцюючи): Ах, Альбертинка, ця дівчинка-картинка, з могили постає, вічно молода, на труні танцює, забавлятись хоче!

А ще коханням

І наготою,

А ще коханням

І наготою

Безперервно снить, ах, снить...

ШАРМ: І наготою.

ФІРУЛЕТ: І наготою.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Безперервно, ах, безперервно, ах, безперервно, снить, ах снить!

УСІ: Безперервно снить!

Безперервно сн-и-и-ть!

Бе-е-е-е-езпере-е-е-ервно сни-и-и-и-ить!

ФІОР, ШАРМ, ФІРУЛЕТ:

Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Молодість вічно нага, вітаю тебе!

Молодо нага, наго молода,

Наготи молодість, молодості нагота!

ФІОР: А я не розумію,

Однак не розумію

Й ніяк я не збагну,

Ні, ні, я не збагну.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Ох, пас, ах пас, о пас, це пас!

Пас, пас, пас і пас!

ФІОР: Однак не розумію,

Так-так, і не збагну.

Ніяк не зрозумію,

Ні, не збагну —

Звідки вона в цій труні?

УСІ (крім Альбертинки і Злодюжок): Звідки вона в цій труні?!

ЗЛОДЮЖКИ:

Це ми!

Це ми!

Це ми!

АЛЬБЕРТИНКА: Це вони, так, це вони, ах, так,

1 ... 50 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"