Читати книгу - "Світ повчальних казок, Оля Love"

Пішов одного дня вовк на полювання. Шукав шукав здобич, та все ніяк не міг знайти. Вовк хотів уже був піти, як раптом побачив на галявині зайчика.                                                                              — Добрий день, зайчику — Привітався вовк.          —Доброго дня, пане вовк — Привітався зайчик — Ви, щось хотіли?                                                               — Так, я хочу з'їсти тебе — Відповів вовк, ковтаючи слину.                                                                                  — З'їсти? Мене? Ні, я не смачний — Став заперечувати зайчик.                                                     — Як зайчик може бути не смачним? Я не вірю тобі.                                                                                      — Я особливий зайчик. Мене, як хтось просто понюхає тікає геть.                                                         — А, якщо я спробую?                                                     — Ні, не варто. Я знаю одне місце де дуже багато смачних зайчиків. Хочеш відведу тебе туди?          — Хм, ну давай.                                                                  І повів він його в те місце. Йшли вони довго. Вовк уже не міг дочекатися, коли вони дійдуть. І ось нарешті вони дійшли. Тільки зайчик привів його до, якогось пустого лісу.                                                — І де тут смачні зайчики, про яких ти мені казав?— Запитав вовк, ледве стримуючи слину.                — Вони тут, тільки ховаються. Їх потрібно дуже добре шукати — Відповів спокійно зайчик.                 Вовк почав уважно озиратися й шукати свою здобич, але знову не міг нічого знайти. Він навіть не помітив, як зайчик тихенько втік. Вовк зрозумів, що його надурили й сильно розлютився.  Він закричав на весь ліс: Клятий заєць! Надурив мене!                                                                                 Аж раптом на його крики на весь ліс відповів грубий басистий голос. Це був голос злого ведмедя.                                                                            — Хто посмів видертись на мою територію?! — Люто запитав він.                                                            — Це й-й-я... В-в-вовк.                                                    — Що ти тут забув і, як смієш мене турбувати?!       — Й-й-я прийшов на пошуки смачних зайчиків.         — На пошуки смачних зайчиків?! Ох, зараз будуть тобі зайчики!                                                                Після цих слів вовк швидко втратив голод, і став щодуху тікати. А зайчик тим часом насолоджувався волею і радів, що врятувався.