Читати книгу - "Як Святий Миколай здійснив мрію всіх наших малюків, Інга Квітка"

Найбільше Святий Миколай обожнював останні тижні перед своїм святом. Листоноша починав частіше приходити до нього, щоб принести величезні пакунки з листами. Та найбільше Святого здивував цей рік. Він був вражений… адже отримав стільки щемливих листів від дітей саме з нашої неньки, що вони зайняли всі куточки, сходи, крісла та навіть ганок перед хатинкою Миколая.

Поруч в каміні весело фиркало полум’я. Аромат теплого, свіже завареного какао кружляв по хатинці, а величезна чарівна книга, яку дуже і дуже давно для Святого створила Зима, гортала сторінки, кожна з яких, була зіткана з найпрозорішої криги та слів, які складалися за допомогою лапатих сніжинок. Книга бережно зберігала всі імена, вчинки, бажання, мрії та сподівання малюків.

Тільки новий лист визирав з мішка та починав кружляти, підхоплений невидимими крихітними крильцями й сам відкривався, як слова, зібрані з великих літер та маленьких, відділялися від паперу та додавалися до чарівної книги. Разом з Святим Миколаєм вони створювали подарунки та солодощі і рахували, скільки різочок треба покласти до саней.

Але Святий ніколи їх не готував. Замість цього він намагався терміново залишити підказки у вигляді листів, щоб малюки, які на жаль потрапили до списку нечемних, виправилися до настання святкової ночі й отримали солодощі, подарунки та здійснення найзаповітніших мрій.

От і цього разу ледве Святий почув від чарівної книги, що з усіх малюків, різочки можуть отримати всі діти нашої неньки, дуже здивувався. Зазвичай за рік нечемних вчинків був один, чи два. Проте ледве Святий спитав, що сталося, як чарівна книга поспішила перегорнути кілька сторінок. Мішок з листами, який стояв біля вікна, відчинився і з нього вилетів лист, який зупинився перед чарівною книгою та слова з нього лапатими сніжинками додалися на аркуш з найпрозорішої криги.

- Лист від Іванки. – сказала вона. - Дівчинка, як і сотні інших малюків нашої неньки просить вас лише про одне.

- Про що саме? – Святий уважно слухав кожне слово чарівної книги. – Чого хочуть малюки, яких ти додала до списку нечемних?

- Ох, я в жодному разі не хотіла цього робити, але через те, що вже далеко не перший рік, на превеликий жаль, дітки не встигають вивчити всі уроки і інколи навіть заняття пропускають, - зітхнула чарівна книга, - я просто змушена була…

- Що сталося? – Святий Миколай не міг стримати хвилювання. – Як може бути, аби стільки дітей просили мене про одне. В кожного своє бажання. Одна дитина мріє про іграшку, друга про книги, третя, якщо хтось з близьких хворіє – про здоров’я.

- Так, це правда, всі малюки разом з Іванкою потрапили до списку нечемних при тому, що вони абсолютно на це не заслуговують. Діти просять вас: здійснити нездійсненну мрію, неможливу! Мрію, яку нікому не під силу здійснити!

- І яка вона? – Святий затамував подих.

- Додати до доби двадцять п’яту годину. – прошепотіла книга.

- Додати до доби годину? – Миколай не міг приховати подиву. – Як це? - він навіть не знав, що сказати.

- А ось так, - й чарівна книга нагадала про Іванку, - ця дівчинка, ви часто говорите про її добрі вчинки.

- Ти говориш про ту саму Іванку, яка разом із кроликом врятувала Різдвяну зору? – всміхнувся Святий. – Дуже слухняна дівчинка, добре вчиться в школі, виконує всі домашні завдання, чемна з старшими та забрала собі кошеня додому? – радісно пригадав він.

- Так. - відповіла чарівна книга. – Так от, Іванка також потрапила до списку нечемних, бо попросила про додаткову годину в добі, - й перш ніж Святий встиг сказати, що думає, чарівна книга почала читати листа від дівчинки, - «Святий Миколай! Кожного року я та інші діти пишемо тобі листи, в яких розповідаємо про свої гарні вчинки і не дуже, намагаємося виправитися та щиро віримо в те, що навіть найзаповітніша мрія може здійснитися, якщо дуже і дуже в неї вірити. Але зараз ми просимо тебе про нездійсненне бажання. Будь ласка, додай нам ще одну годину до доби, тому що нам потрібен додатковий час. Ми не встигаємо і з кожним роком стає все складніше. Нам, дітям, не треба, щоб ти здійснював щось за нас, ми все зробимо самі, але, якщо є найменша можливість зробити - це для нас, жодна дитина, як і я, попросивши тебе цьогоріч про це, більше ніколи не попросить жодного подарунка».

- Як, чому не попросить? – ще більше здивувався Святий. – Чарівно книго, швиденько читай далі.

- Так от, - продовжила схвильовано чарівна книга, - «ми кожного дня робимо все, щоб підтримати наших Захисників та Захисниць. Ми малюємо для них малюнки, пишемо їм листи, допомагаємо батькам збирати для них посилки, в школах – наші вчителі роблять все, аби кожного нового дня ми разом з ними, встигали ще більше, ніж вчора для наших Героїв і Героїнь, та деколи, на жаль, ми запізнюємося з виконанням домашніх завдань або з появою на уроках і тепер, Святий Миколаю, коли ти знаєш абсолютно все, ти розумієш, що ми – геть не спеціально запізнюємося на навчання, чи не встигаємо виконати домашні завдання, ми, дуже любимо свою неньку і намагаємося допомогти».

- Так от навіщо дітям нашої неньки потрібна додаткова година на добу? – тихо спитав Миколай, - й жодна дитина не попросила мене зробити бодай щось замість неї? – здивувався він. - Вони настільки дорослі, настільки добрі і відповідальні, що хочуть зробити все самі й лише через те, що не встигають, вирішили звернутися до мене і це замість відпочинку, іграшок, чи не знаю, ще чого, - Святий розгублено розвів руками, - вони мріють про ще одну годину, аби встигнути зробити більше для наших Захисників та Захисниць.

Миколай зітхнув. Чарівна книга перегорнув сторінки, закрилася. В хатинці стало тихо. Важко сказати, скільки Святий просидів, роздумуючи над листом Іванки та одним з нездійсненних бажань усіх часів, які лише можна собі уявити, перш ніж книга наважилася знову заговорити:

- То ви виконаєте дитяче бажання?

- Звісно, – відповів Святий, - хоч зробити це буде вкрай нелегко. Я ніколи не те, що не здійснював подібне, а навіть не думав про зміну годин в добі. – зізнався він. Але якщо цього хочуть наші діти…