Читати книгу - "Шабаш на Лисій горі, Ольга Томашук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А речі? Вези нас до табору, ми заберемо свої речі! Там же все, абсолютно все! І документи, і гроші, і особисті речі! Ти знаєш як довго відновлювати документи?
— Та я перед тим як за вами їхати, заїхав у табір та зібрав ваш намет з речима! Вдома вже розберетесь де чиє! Ненормальна! Хоч би дякую сказала! — обурювався водій на Лізу.
Краєм ока я помітила, що молодик не зводить з мене очей. Уважно мене роздивляється і про щось думає.
— Що? — не витримала я.
— Нічого. Просто перевіряю чи ти не відьма. Ось, дивись десять ознак того, що ваша дружина відьма. В інтернеті знайшов. — і дав мені в руки телефон, щоб я впевнилася, що саме він читає.
— Але я не…
— Дивись! — перебив він мене. — Усі ознаки збігаються. Ну тільки носик в тебе маленький та гарненький. В одну мить мене причарував.
— Для відьми носом не вийшла. — заперечила я.
— А може це тільки на Лисій горі відьми з довгими носами? А в інших місцях інакші…
— Можливо. — погодилась я.
— Артем. — представився молодик і поцілував мою ручку.
— Ксенія. — у відповідь усміхнулась йому.
— Ксеніє, чи погодишся ти потрапляти разом зі мною у пригоди та вибиратися з них цілими та неушкодженими?
— Це що, пропозиція? — втрутилася Ліза.
— Я згодна! Тільки…
— Що?
— Хочу на побачення. — сказала зніяковіло.
— Все, що забажає моя відьмочка. — зачарованим голосом промовив Артем та поцілував мене в ніс.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шабаш на Лисій горі, Ольга Томашук», після закриття браузера.
