Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

   Глава 2

Планета третього класу Аделж.

Шахта з видобутку раксаніту.

    Чекати прибуття нової партії рабів було нестерпно.  Через смерть Сергія ми просто не встигали нічим займатися, окрім як видобутком цієї вже обридлої руди раксаніту. Ця руда взагалі була не дуже поширена в обжитому космосі. 

    Найцікавіше, що вона була тільки на живих планетах. Тільки на тих планетах, де живий світ жив не менше ніж пару сотень тисяч років, ще слід врахувати, що і не на кожній подібній планеті ця руда є.

    Добре якщо на кожній двадцятій населеній планеті є поклади цієї руди. Але і це ще не все, раксаніт здебільшого міститься в настільки малих кількостях, що його видобуток стає нерентабельним. Особливо якщо враховувати неможливість видобутку промисловим шляхом, тільки жива сила може відносно довгий час добувати цю чортову руду.

    І не дивно, що основними постачальниками раксанітового концентрату є якраз таки держави, в яких рабство не заборонено. Інші держави намагаються використовувати на шахтах каторжників, засуджених до смертної кари. Вони могли обирати страту або раксанітові шахти, але чомусь більшість обирала саме смерть.

     Таких великих покладів раксанітової руди, як на планеті Аделж, узагалі практично немає, планети з ними можна порахувати на пальцях двох рук. Принаймні офіційно все йде саме так, а вже скільки неофіційних подібних планет ніхто не знає. 

     Усе таки в більшості випадків це стратегічно важливий ресурс, тож є в мене думка, що кожне велике державне об'єднання тримає по парі подібних планет у секреті.  Але це справи тих держав, і вони ніяк мене не стосуються.

     Так вийшло, що чотири планети в імперії Авар якраз і мають величезні запаси раксаніту. Аделж було відкрито всього кілька десятиліть тому. До прибуття дослідників сорок три роки тому, на планеті не було жодної ознаки, що колись тут проживали розумні істоти.

      Як йдуть справи зараз ніхто не знав, точніше з рабів не знав. Наглядачі ж не поспішали з нами ділиться якимись даними. Якщо що вони і говорили, то все сказане стосувалося лише роботи шахти.

     Як сказав Рог, він хоч і був певною мірою фахівцем з різних мінералів, але сам ніколи не чув про цю планету. Найімовірніше, існування цієї планети приховувалося від громадськості. Рог навіть не уявляв, у якому секторі космосу ми перебуваємо.

     Тільки за чорношкірими харями наших наглядачів Рог сказав, що ми майже сто відсотків перебуваємо в зоні відповідальності Аварської імперії, але тут і так це можна було зрозуміти, за промовою, сказаною на самому початку наглядачем. 

     Рог досить довго переживав щодо того, що з нього дістали дуже дороге обладнання під назвою нейромережа. За його словами, ця нейромережа замінює і комп'ютер, і медичну капсулу в разі легких ушкоджень організму, мобільний телефон і багато іншого. 

     Але  головна перевага використання нейромережі, на думку Рога, довший термін життя носія нейромережі, оскільки вона оптимізувала роботу всього організму.

    Також Рог розповідав, що за допомогою цієї нейромережі можна також дуже швидко вчитися. Взагалі місцева цивілізація була побудована на повсюдному використанні цього девайса. 

    Мені поки що не вірилося, що прилад у голові міг допомогти вивчити, приміром, керувати космічним кораблем лише за кілька місяців, або працювати оператором найскладнішого обладнання. 

     Я просто не міг усвідомити такої речі як нейромережа без особистого використання. Рог дуже довго журився, що якраз перед виставкою купив дуже дорогі наукові бази для вивчення і не зміг їх вивчити. 

     Ці бази були ще одним великим винаходом місцевої цивілізації, у них записували свої знання великі фахівці у своїй галузі та ділили на кілька рівнів, починаючи з найпростішого першого, який міг вивчити навіть найповніший дебіл за кілька годин, до сьомого, який містив фундаментальні знання з теми. Щоправда, Рог чув навіть про дев'ятий рівень баз, але про них він чув лише на рівні чуток, і особисто він сам сумнівався в їхньому існуванні.

      Бази давали змогу вчити саму суть кожної професії без довгого сидіння над підручниками. Не знаю, наскільки ефективне таке вивчення, але не мені судити. За місцевими мірками, всі наші досягнення в науці й техніці справді виглядають слабко.

     Також найбільшим досягненням цивілізації Співдружності Рог вважав надсвітловий двигун. Із цим я мусив погодитися, для мене це найбільше досягнення їхньої цивілізації. Космічні кораблі могли літати зі швидкістю до кількох сотень світлових років на добу. Такі швидкості я не можу навіть усвідомити, все-таки такі масштаби вражають.

     Щоправда, про ці всі досягнення я знав з розповідей Рога, тут у шахті не було ніяких великих досягнень цивілізації. Навіть нейромережі у всіх виймали, по перше, вони гроші коштували, а по друге, тут усередині гір із раксанітовою рудою вони дуже швидко виходили з ладу і вбивали своїх носіїв.

     Тож як би не журився над втратою своєї нейромережі Ріг, він розумів, що це на краще. Наглядачі проводили експеримент і залишили одному рабу базову нейромережу, вже на третю добу він збожеволів, а на п'яту помер.

     Найімовірніше, більш просунуті нейромережі могли б витримати в місцевих умовах ще менше. Адже для раксаніту існує правило, що чим складніша техніка, тим швидше вона виходить з ладу.

     Взагалі з просунутої техніки я бачив лише утилізатор, що стояв поруч із ліфтом. Він переробляв усі біологічні відходи на брикети, з яких отримували пайки для нашого харчування. Ми свої відходи повинні були відправляти у все той же утилізатор. За час мого перебування в шахті, він уже тричі ламався, але ремонтникам вдавалося відновити його роботу.

    Зараз ми стояли біля ліфта і чекали коли спустять чергову партію рабів. На жаль, із землян я залишився лише один, і нових землян у наступних за моєю партіях не було. Тож я залишився єдиним представником Землі в цій зоряній державі.