Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Розділ 5.
Я гримаю дверима з такою силою, на яку тільки здатна.
— Та що він собі думає, що всі мають йому підкорятися?! Амбал з товстим гаманцем! — майже криком вимовили мої уста. Я підбігла до Катьки, вхопила її за руку й потягла в кімнату для персоналу.
— Вероніка, що сталося? Ти ніби з ланцюга зірвалася!
— Катька, мені генеральний сказав, щоб через годину я була в нього в номері. Та ще й з  моїм улюбленим напоєм!, — я вблаганно подивилася на подругу сподіваючись, що вона знайде якийсь вихід.
— Ніка, це повний треш! І що, ти збираєшся робити?
— Навіть не знаю, — відповіла я помітно нервуючи. Та після недовгої мовчанки в мене виникла геніальна ідея.
— Що як я підсиплю йому снодійного? Як тільки він засне я втечу з його номеру.
— Ти що?  Руслану Андрійовичу –снодійного? Ти знаєш, що про нього говорять? Він людей кажуть вбивав, Ніка!, — із занепокоєнням промовила Катя.
— А що, він людина зайнята, рідко спить, а я йому допоможу відпочити! — заспокоювала я себе. 
— Біжи в аптеку і купи мені снодійні пігулки, а я зроблю так, щоб твоя відсутність була непомітною.
Година так швидко пролетіла, що здавалося час йшов проти мене. Я дуже нервувала і нічого не могла з цим вдіяти. Поклавши снодійне до кишені, взяла тацю з шампанським і попрямувала прямісінько в руки своєї смерті, принаймні так здавалося мені в той момент.