Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- ...Та куди ж ти біжиш, нікчемо, м'яч поза грою! - Вривається крізь сон чоловічий голос.
Прокидаюся всього на кілька секунд, бо моя затуманена свідомість все ще десь у світі рожевих поні та смачних тортиків, і знову провалююсь у сон.
- Ну що ти твориш!? Пасуй! Пасуй! Куди?!!..Та щоб тебе!
Різко розплющую очі і сідаю на ліжку, бо таке відчуття, що хтось прокричав мені це прямісінько у вухо.
За стіною працює телевізор, чутно, як скандують щось уболівальники, а злий сусід лається без кінця і краю.
Ні, це вже нахабство!
Спочатку відшив мене з тортом, потім всю ніч не давав спати, а тепер це!
Підповзаю ближче до стіни і з усієї сили, притаманній моїй тендітній натурі, стукаю в неї кулаком.
- Яка, до біса, червона картка?! - чую роздратований голос сусіда, який перекрикує звуки футбольного матчу.
Стукаю ще сильніше.
- Гей, сусіде, заходь у гості. Футбол подивимося разом і чіпсами похрумтимо.
То він кому? По телефону розмовляє? Хоча навряд чи він би так кричав, якби говорив у трубку.
- Дякую за запрошення, але я не їм чіпси та футбол теж не люблю! Можна трохи тихіше, будь ласка? Стіни тонкі, чутно кожне слово і зітхання, - кричу, простягаючи слова, ніби розмовляла з оглухлою бабусею.
- Окей, міс, сорян! - кричить у відповідь, і за кілька секунд справді стає тихо.
Ось так то краще.
Тягнуся до телефону, щоб дізнатися, котра година, бо на вулиці вже темно, а мені ще треба підготуватися до зустрічі з Вовою.
- Щооооо???? - Підстрибую в ліжку і не можу повірити, що вже друга ночі. Друга ночі!! О ні, як я могла проспати зустріч із Казіміровим?
- Гей, сусідко, сама тихіше, а то через твої верески не чути коментатора.
- Сходи до Степанівни з другого поверху і попроси слуховий апарат, якщо не чуєш! - Ні, я зовсім не хотіла нагрубити, просто мене всю роздирало від злості на саму себе. А ще на Діму. Як завжди, своїм дзвінком вибив мене з колії.
- Слухай, ти, мала, краще не наривайся, інакше щоночі будеш насолоджуватися гучністю моєї нової акустичної системи.
- Це ти не наривайся, інакше я всі квіти перед будинком з корінням повириваю і розповім сусідці з першого поверху, що це був ти. Повір, після цього таргани у квартирі тобі здаватиметься найкращим, що могло б статися у твоєму житті!
- Я вмію поводитися з жінками, і з якоюсь сусідкою з першого поверху точно зможу впоратися!
- О, твоя майстерність поводження з жінками, яку ти продемонстрував уночі всьому будинку, тітці Каті дуже сподобається. Їй не завадило б розтрусити свої кісточки! Може, добрішою стала б. - Підсуваюсь до стіни так близько, що кінчик носа впирається в шпалери.
Цікаво, який він мій сусід?
Злий карлик? Товстий лисий чоловік? Очкарик?
- А-а-а, я зрозумів, тобі просто завидно. Тебе, мабуть, динамять. Що, хлопець пішов гуляти із друзями, а тебе не взяв із собою? - б'є по хворому. Ось гад!
- Ти на що натякаєш?
- Я не натякаю, я говорю прямо: у мене за стіною живе незадоволена істеричка, яка підслуховує.
Я зависла.
Це я, я істеричка? Невдоволена? Ще й підслуховую? Та я... я...
- Нічого я не підслухувала, просто твоя дівка верещать так, що весь дім чує.
- Єдина, хто тут верещать як свиня, - ти!
Я? Свиня?
- Виходь і скажи мені це в очі!
- Та робити мені нічого! Іди спи, істеричко!
Я не витримую. Вилітаю з кімнати, забувши навіть про те, що одягнена в одну шовкову сорочку, ляскаю вхідними дверима і щосили втискаю в стіну кнопку дзвінка.
Жодної реакції.
Ну нічого, дзвінок йому залишився від сусідів разом із квартирою, а мелодія на ньому дуже дратівлива. Вийде, нікуди не дінеться.
Через п'ять хвилин я відстала від дзвінка і почала стукати у двері. Спершу кулаком, а потім і ногою.
Зганяла злість, навіть заспокоїтися встигла.
Він що, реально глухий?
Подумала про те, що я зробила б у такій ситуації.
Дідько, напевно, навушники у вуха засунув.
Декілька разів на сходовий майданчик виглядають сусіди, закликаючи до тиші, але мене не зупинити. Навіть про Вовку забула. Свинею мене ще ніхто не називав.
Я тобі це ще пригадаю. І помщуся. Обов'язково.
Терміново потрібний план.
***
Вранці мені не заважають спати ні газонокосарка, ні плач дитини, ні крики тітки Каті.
Очі не хочуть розплющуватися, а голова - відриватися від подушки.
І в усьому винен цей індик за стіною.
І, звичайно, сьогодні, як на зло, - понеділок. Єдиний день, коли першою парою нашої групи стоїть Бурихіна. Злий монстр, через якого можна вилетіти навіть з останнього курсу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій супер сусід, Аріна Вільде», після закриття браузера.