Читати книгу - "Тимчасова забавка, Богдана Малкіна"

Цей хлопець і те, як ми жадібно цілуємо одне одного, – справжнє божевілля. Нам ледве вистачає терпіння дійти до квартири, все ще не відлипаючи одне від одного. І щойно двері зачиняються, ми, опинившись нарешті наодинці, ніби потрапляємо в інший світ, де нічого, крім нас, не важливо.

Одразу ж скидаю з нього окуляри та кладу їх на поличку біля входу. Хлопець легко всміхається, дивлячись на мене. Мабуть, він нічогісінько не бачить, але хіба це зараз потрібно? Обхоплюю його обличчя руками, повільно цілую, ледь доторкнувшись кінчиком язика до пухких губ. У відповідь він кладе руки на мої сідниці та нетерпляче притискає до себе. 

Швидко скидаю з себе туфлі та тягну Степана вглиб квартири. Він також роззувається на ходу, заразом стягує з мене куртку, не відриваючись від моїх губ. Прохолодні пальці пробігаються від шиї у виріз блузки та починають розстібати ґудзики один за одним. 

Знімаю його куртку, кидаю на підлогу. Хочеться позбутися одягу якнайшвидше, тому заразом тягну за край його футболки й нарешті можу притулитися до гарячого чоловічого тіла. В голові все ще паморочиться, але тепер уже виною всьому жага до цього хлопця.

Його губи цілують мою шию, прокладають доріжку з поцілунків вниз, до грудей. Хочеться, аби хлопець зняв ліфчик та обхопив губами соски, але він цього не робить, ніби дражнячи, продовжує пестити шкіру біля мереживної білизни, зводячи мене з розуму. Тіло вкривається сиротами, воно палає, хоче отримати бажане.

Не маючи сил продовжувати стояти на ногах, тягну Степана до ліжка. Щойно його тіло накриває моє, щойно я відчуваю цю приємну важкість, розумію, що продовжувати чекати не можу. 

– Не хочу зволікати, – шепочу, поки хлопець повільно опускається з поцілунками нижче, розстібаючи ґудзик на моїх штанах. 

– Я ще не готовий, – каже занадто хрипким голосом, що відгукується в мені черговою хвилею збудження. 

Він обманює, але я не заперечую, піддаюся правилам гри. 

Щойно залишаємося в одній білизні, стягую його труси та доторкаюся до члена, проводжу пальцями й обережно стискаю, поки хлопець нарешті звільняє мене від ліфчика. Дихання збите у нас обох, а серця, ніби готуються вилетіти з грудей.

– Минулого разу ти не була такою нетерплячою.

Я взагалі погано пам'ятаю минулий раз. Мабуть, тоді випила навіть більше, ніж сьогодні. 

– А ти замість розмов діяв.

Цілую його, обережно прикушуючи нижню губу. Рука хлопця знаходить сосок, пальці повільно пестять чутливу шкіру, від чого мені більше не хочеться розмовляти. З губ зривається стогін та губиться в черговому поцілунку.

Врешті-решт, коли Степан входить та починає неквапливо рухатися всередині, продовжуючи всипати мою шкіру поцілунками, майже одразу приходить оргазм. Тіло пронизують солодкі хвилі, воно вигинається назустріч партнерові, який не зупиняється, а лише трохи сповільнюється, даючи відчути насолоду повною мірою. 

За хвилину, коли приходжу до тями, хлопець знову пришвидшується. Цілую його, обіймаючи за шию, та рухаюся назустріч. 

Степан, хоч і молодий, зате напрочуд досвідчений коханець. Він знає усі чутливі місця на моєму тілі й не соромиться їх цілувати, пестити. Він уважний та водночас пристрасний.

Розумію, що з ним почуваюся чудово, легко. Мабуть, причина цьому – ми нічого не винні одне одному. Схоже, що саме такі стосунки підходять мені – на одну ніч, без зобов'язань, без обіцянок. Без почуттів. 

Тільки під ранок, коли в кімнаті починає сіріти, ми лежимо, вкрившись по груди ковдрою та дивимося на стелю. У тілі – приємна знемога. І не знаю чому, але мені зовсім не хочеться спати. Я навіть наважуюся повернутися до Степана через деякий час, та він уже спить. Його обличчя розслаблене, грудна клітка безшумно здіймається та опускається. Роздивляюся кожну рису обличчя, поки маю таку можливість – густі брови, довгі вії, прямий ніс, губи, які ще хвилин десять тому так жадано цілували, шию, на якій б'ється жилка і до якої знову хочеться доторкнутися вустами.

Так і засинаю з бажанням у ненаситному тілі. А коли прокидаюся через багато годин потому – поряд нікого немає.