Читати книгу - "Стерв'ятник - птах терплячий"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Шалік втягнув густий, ароматний дим і видихнув його через рот. Здавалося, що дим той здіймається з маленького, але активного вулкана. Коротун узяв аркуш паперу, в якому Ґеррі впізнав свого супровідного листа, кілька секунд подивився на папірець, а тоді розірвав його і викинув у прихований смітник.
— Ви гелікоптерник, містере Едвардс? — запитав він, знову поклавши руки на записник і глянувши з більшим інтересом на попіл від сигари, аніж на Ґеррі.
— Саме так. Я побачив ваше оголошення і подумав...
Пухка рука піднялась, обриваючи Ґеррі на півслові.
— Ті нісенітниці, які ви понаписували про себе... Принаймні вони доводять, що у вас є уява.
Ґеррі закляк.
— Я не дуже вас розумію. Що ви маєте на увазі?
Шалік струсив попіл із сигари у золоту мисочку, що була коло його ліктя.
— Мене розважили ваші побрехеньки, — пояснив він. — Я наказав дізнатися про вас побільше. Ви — Ґеррі Едвардс, вам двадцять дев’ять років, і ви народилися в штаті Огайо, у США. Ваш батько мав досить успішну станцію техобслуговування. Коли ви добре підівчилися, то почали працювати разом із ним і так дізналися про легкові авто. Ви не ладнали з батьком. Імовірно, винні в тому ви обидва, але мене це не обходить. Вам випала нагода навчитися літати — і ви скористалися нею. У вас хист до машин. Ви отримали посаду пілота в техаського нафтовика, який добре платив. Та ви там тільки накопичували грошенята, бо робота вас не цікавила. Ви познайомилися з мексиканським контрабандистом-нелегалом, який переконав вас таємно перевезти мексиканців до США. Гонорар виявився непоганим, тож коли операцію було закінчено, ви вирішили зайнятися контрабандою. Прибули до Танжера, розжилися власним літаком і почали перевозити різноманітну контрабанду до Франції. Як і більшість контрабандистів, певний час ви процвітали. Але, як і та ж більшість контрабандистів, ви стали жадібним і припустилися помилки. Вас арештували. Другий пілот примудрився підняти ваш літак у повітря, доки ви боролися з поліцією. Він продав літак і поклав гроші в банк, аби ви могли забрати їх, коли відбудете трирічний термін у французькій в’язниці. Вас депортували із Франції, і тепер ви тут, — загасивши сигару, Шалік зиркнув на Ґеррі. — Усе правильно?
Ґеррі розсміявся.
— Точнісінько, — він зірвався на ноги. — Ну, спиток — не збиток, як то кажуть. Більше не відбиратиму у вас часу.
Шалік махнув на стілець.
— Та сідайте. Гадаю, мені потрібна саме така людина, як ви. Чи можете ви хоча б підтвердити, що маєте льотне посвідчення і вмієте керувати гелікоптером?
— Звісно, — Ґеррі розвернувся, витягнув пластикову папку, яку приніс із собою, та поклав її на стіл. А тоді знову сів.
Шалік проглянув документи в папці. Перепочив, а тоді повернув папку.
— Задовільно, — він витягнув зі шухляди столу ще одну сигару, уважно подивився на неї, а тоді відрізав кінчик золотим каттером. — Містере Едвардс, чи маю я слушність, коли вважаю, що ви готові виконувати не зовсім чесну роботу за справді хороші гроші?
Ґеррі усміхнувся.
— Уточніть, будь ласка. Що ви маєте на увазі під не зовсім чесною роботою?
— Йдеться про складну, навіть аморальну роботу, що жодним чином не пов’язана з поліцією, але передбачає привабливу винагороду.
— Чи могли б ви висловитися ще точніше?
— Пропоную три тисячі доларів на тиждень за тритижневе завдання. Виконавши його, ви стане на дев’ять тисяч доларів багатшими. Є певні ризики, але обіцяю, що поліція не втручатиметься.
Ґеррі випростав плечі. Дев’ять тисяч доларів!
— У чому полягають ризики?
— Можливий опір, — Шалік подивився на сигару байдужими блискучими очима. — Але ж життя завжди опирається, чи не так, містере Едвардс?
— А що саме я мушу виконати, аби заробити ці гроші?
— Вам це пояснять сьогодні ввечері. Ви будете не самі. Ризики й відповідальність ми розділимо. Що мені потрібно зараз, то це ваша згода виконати тритижневу роботу за дев’ять тисяч доларів.
Ґеррі не вагався.
— Так. Я згоден.
Шалік кивнув.
— Добре. Приходьте сюди о 21:00, я познайомлю вас з іншими членами команди й розкажу про суть операції, — і пухка рука хитнулася на знак того, що аудієнцію завершено.
Ґеррі підвівся.
— Будь ласка, не розповідайте нікому про це завдання, містере Едвардс, — сказав на прощання Шалік. — Ставтеся до нього як до інформації під грифом «надзвичайно таємно».
— Звісно... Я нікому нічого не скажу.
Ґеррі вийшов із кімнати.
Жінка за столом підвелась і відчинила для нього двері. Він уже не завдавав собі клопоту всміхатись їй. Тепер його мозок був зайнятий іншими думками. Дев’ять тисяч доларів! Неймовірно!
Секретарка подивилась, як Ґеррі зайшов до ліфта, і повернулася до свого столу. Тоді посиділа кілька секунд, прислухаючись. У внутрішній кімнаті панувала тиша, тому жінка тихенько відчинила шухляду столу й вимкнула маленький магнітофон, шпульки якого проганяли стрічку через рекодер.
Рівно о 21:00 Ґеррі в офіс Шаліка завела темноволоса секретарка на ім’я Наталі Норман — про це молодик дізнався з таблички на її столі.
На стільцях уже неспокійно вовтузилися двоє чоловіків, палячи й вичікуючи. Вони обидва ретельно придивлялися до Ґеррі, коли той брав собі стілець. Молодик у свою чергу взявся уважно оглядати незнайомців.
Чоловік ліворуч був низьким і кремезним. Ґеррі він трохи нагадував Рода Стайґера[4], оскароносного кіноактора. Його коротко стрижене волосся було сивим, а вицвілі сірі очі — хитрими. Тонкі губи й квадратне підборіддя натякали на жорстокість.
Інший чоловік здавався років на десять молодшим — приблизно віку Ґеррі. Він був худорлявим і середнього зросту. Сонце практично вибілило його волосся, а засмагла шкіра набула барви темного червоного дерева. Він носив скуйовджені вуса й довгі бакенбарди. Цей хлопчина відразу сподобався Ґеррі, а ось старший чоловік викликав антипатію.
Коли пілот вмостився на стільці, двері дальньої кімнати прочинились і зайшов Шалік.
— Отже, ви всі прибули, — сказав він і підійшов до столу. Коротун сів та закурив сигару, вивчаючи кожного з чоловіків прискіпливим, уважним поглядом. — Дозвольте відрекомендувати вас одне одному, — і він вказав сигарою на Ґеррі: — Це містер Ґеррі Едвардс. Він — гелікоптерник і спеціаліст з автомобілів.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стерв'ятник - птах терплячий», після закриття браузера.