Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

І Ванді Брук нічого не залишалося, як нарешті продемонструвати перед усім колективом на адресу Єви своє щире схвалення фразою «вище усіляких похвал». По виразу обличчя шефині можна було здогадатися, що вона більше ніж задоволена прийнятим рішенням тієї дощової ночі.

Але тільки ось ніхто і подумати не міг, що усі старання Єви Ларсон були сповнені такою одержимістю через одну єдину причину - замовником була одна з компаній Адама Пірса. Ось заради цього і рвала собі жили Єва. Заради можливості зустрітися з ним віч-на-віч. Зі своїм особистим ворогом, з людиною з минулого, з тим, хто одного разу зламав її долю, але від якого, проте, залежало її майбутнє.

     Єва глянула на годинник внутрішньо холодіючи. Завтра в цей же час Адам повинен бути особисто присутнім на презентації, він увійде у цей офіс, вона відчує у повітрі аромат його дорогого вишуканого лосьйону, побачить це  обличчя. Незворушне, з крижаними палючими очима. Людина, яка може лише одним своїм словом розтоптати та позбавити всякого сенсу. Батько її дитини. Чоловік, якого вона ненавиділа найбільше у світі.

Чим довше Єва роздумувала з приводу цієї ситуації - тим чіткіше проступали її сумніви, формуючись звідкись ззовні. Ризик все зіпсувати був занадто великий. На карту було поставлено так багато ...

- Ванда, - Єва стрімко перетнула відстань від дверей до робочого столу Ванди. - Завтрашню презентацію проведе Мілтон. Він у курсі всього і впорається не гірше мене, основні принципи він вловив. Я йду! Зовсім. Прямо зараз.

- Згоріла? ... Здуріла? ... Знущаєшся?!! - Ванда окинула дівчину жорстким засуджуючим поглядом. - Це ж цілком твій проект, і він блискучий! По-справжньому гарна робота. Я не розумію тебе, Єва, - Ванда приголомшено похитала головою. - Чи не поясниш причину свого, сподіваюся, тимчасового помутніння?

- Це особисте. Боюся, що в мене немає іншого виходу. Дуже шкода вас розчаровувати і підводити, я вдячна за отриману можливість, але так треба. ... Вибачте.

По очах Ванди Єва бачила, що та хоче накричати, витрусити з неї усю душу аби тільки вправити їй на місце мозок. І щоб не продовжувати цю болючу для обох розмову - Єва майже вибігла з кабінету, не дивлячись на те, що Ванда продовжувала гнівно викрикувати її ім'я.

    За вечерею місіс Брук майже не доторкнулася до їжі, хоча Еджей бачив, як повернувшись з роботи, вона залпом випила пів келиха бренді.

- Тебе щось турбує, мам? Коли у тебе такий втрачено-відсторонений погляд, значить, ти зіткнулася з тим, чого не можеш виправити.

- Мене страшенно засмутив вчинок Єви. Просто приголомшив. Вона раптом ні з того ні з сього - все кинула й пішла! Не можу зрозуміти. ... Домогтися такого успіху такою титанічною працею і відмовитися на фініші! - брови Ванди вкотре за сьогоднішній день злетіли вгору. - Ніяк не второпаю - ця жінка розумна або божевільна?

- Ясно, - піднімаючись, процідив Еджей. Лоб молодого чоловіка зморщився, чи то від думок, чи то від його болю, який його переслідував. - Усі ми божевільні у якійсь мірі. Тобі варто викинути це з голови і відпочити. «Ідріс» не твоє серце мама, навпаки, це ти серце агентства, і якщо з тобою що-небудь трапиться - я розпущу їх усіх до чортової бабусі.

      Вже було занадто пізно, коли у її двері кілька разів голосно постукали чимось металевим. Це не було схоже на Оггі, і Єва вирішила, що п'яний сусід  знову переплутав двері. Але коли вона побачила хто стоїть на порозі - у Єви від несподіванки відвисла щелепа.

- Напевно, ти усвідомлюєш, що причина, яка змусила каліку тягтися до цього жахливого району, проти ночі, досить серйозна? - пробурчав Еджей, артистично вигнувши брову. - Впустиш? Або пошлеш, як усе інше?

Кивнувши, борючись із сум'яттям, Єва пропустила його до кімнати.

- Вибач, гостей не чекала, - пробурмотіла вона, згрібаючи розкидані речі.

Коли Еджей опустився на краєчок ліжка, по його змученому обличчю знову пробігла тінь його власної битви з болем, яку він відчував щоразу при кожному русі.

З обривків випадково почутих розмов у агентстві і побіжно кинутих фраз Ванди, Єва вже була у курсі, як важко дається Еджею пересування на своїх двох, і що у місті він не показувався вже десь близько півроку. Категорично відмовившись від інвалідного візка, відчуваючи неймовірні муки - він боровся за кожен пройдений метр. І те, що він піднявся на другий поверх цього обшарпаного багатоквартирного будинку у чорному кварталі - означало дуже багато.

- Я можу запропонувати тобі чаю або води?

- Я не чай сюди прийшов розпивати, а накричати на тебе! - гукнув він. Еджей дійсно виглядав засмученим. - Хочу задати тобі питання. Але для початку,будь ласка, сядь. Хочу бачити твої очі, щоб вникнути у суть. Єва, чому, так відчайдушно домагаючись посади, поставивши усіх на вуха своїм ентузіазмом та геніальним проектом, ти раптом усе послала до дідька у найвідповідальніший момент? - своїм звинувачувальним поглядом, він був готовий пробити в ній діру. - Я рідко бачив свою матір в такому приголомшеному стані, як сьогодні. Чорт візьми, адже тобі вдалося закохати її у себе за цю пару місяців, у свій потенціал. Вона щодня розповідала мені про чудову знахідку на ім'я Єва. У тебе повірили, тобі відкрили дорогу, серце в решті решт. А достукатися до серця моєї матері це вже щось, не кожному вдається заручитися підтримкою Ванду Брук. У тебе було стільки надій, здорового божевілля, завзяття, іскор, що складалося враження, що у твоїх руках може перевернутися світ. І ти здатна його перевернути, я ж бачив це в тобі, а побачив я чимало вже повір, мені є з чим порівнювати. Єва чому?! - вигукнув Еджей, його щира схвильованість зачепила дівчину.