Читати книгу - "Наслідування Христа"

Роби, що тобі належить, а Бог допоможе твоїй добрій волі.

Не вповай ані на своє знання, ані на хист якогось чоловіка, але радше на ласку Божу.

Він покірливим допомагає, а впокоряє тих, що вповають на себе.

Не хвалися багатством, якщо воно є в тебе, ані приятелями, тому що вони заможні; хвалися Богом, що все дає, а над усе бажає дати Себе самого.

Не пишайся ані ростом, ані красою тіла; сяка-така недуга може його зв'ялити і опоганити.

Не любуйся своєю справністю чи своїм талантом, щоб не попасти у неласку Бога; Його дар — усе те, що маєш доброго з природи.

Не вважай себе кращим від інших, щоб часом не показався гіршим перед Богом, який знає, що є в людині.

Не чванься добрими вчинками, бо Бог судить інакше, ніж люди; Йому не раз не до вподоби те, що людям подобається.

Якщо ти щось добре в собі маєш, то, аби заховати покору, думай про інших ще краще.

Не зашкодить тобі, якщо поставиш себе нижче від усіх, значно гірше, якщо вважаєш себе вищим, хоч би від когось одного.

У покірної людини спокійно на душі, а в серці гордого раз у раз заздро та гірко.

Не кожному чоловікові відкривай своє серце (Сир. 8, 19), але май справи з розумним і богобоязливим.

З молодими і чужими людьми рідко приставай.

До багачів не підлещуйся і не квапся показуватися перед вельможами.

Приставай з покірливими і простенькими, з побожними і праведними і розмовляй про те, що наводить на добро.

Не заприязнюйся ні з якою жінкою, але загалом усіх добрих жінок припоручай Богові.

Бажай сподобатися тільки єдиному Богові і ангелам Його, а ухиляйся від знайомства з людьми.

Любити треба всіх, але дружити з ними — не добре.

Не раз буває так, що малознана особа, завдяки добрій славі, блиском сяє, а зблизька глянути на неї — перед очима темно.

Ми нераз гадаємо, що подобаємося людям нашим братанням; але цим насправді не подобаємся їм, бо вони бачать у нас недобрі звичаї.

Дуже поважна річ підлягати послухові, жити під оком настоятеля і не мати своєї волі.

Бо далеко безпечніше підкорятися владі, ніж бути настоятелем.

Багато людей підлягають послухові більше з конечности, ніж з любови; такі теж бідують і через будь-що нарікають. Вони ніколи не дійдуть до свободи духа, доки ради Бога не піддадуться цілим серцем.

Кидайся сюди чи туди, а спокою не знайдеш, як тільки в покірливій підлеглості під проводом настоятеля.

Вимріяна надія на інші місця і їх зміна вже багатьох людей ошукала.

Це правда, що кожний чоловік рад чинити за власною думкою і прихильніший до тих, що думають так, як він.

Але коли Бог є між нами, то й нам треба нераз ради святого спокою відмовитись від своєї думки.

Хто є так мудрий, щоб міг усе знати?

Тому не вповай надміру на свою гадку, але радо прислухайся також до думок інших людей.

Якщо твоя гадка буде добра, а ти лишиш її ради Бога і підеш за чужою, то матимеш більшу користь із того.

Бо нераз я таке чував: безпечніше послухати ради і прийняти її, ніж радити.

Може трапитись навіть так, що одна і друга гадка буде добра, але небажання згодитися на чужу, коли розум чи діло того жадає — ознака гордости та впертости.

Скільки можеш, ухиляйся від людського гомону, бо це велика перешкода вдаватися в розмови про світові справи, хоч би їх розбиралося і з добрим наміром.

Бо зразу ж нас заморочить і обплутає пустота.

Нераз волів би я замовкнути і не бути між людьми.

Але чому то ми так радо розмовляємо і розповідаємо щось, і так рідко вертаємось до мовчання без докорів сумління?

А тому, що в спільній розмові шукаємо взаємної втіхи і бажаємо дати пільгу своєму серцю, втомленому різними думками.

Дуже мило нам поговорити й подумати про те, що дуже любимо, чого бажаємо, що нас болить.

Та, на жаль, нераз без пуття і надаремно! Бо ця світова втіха буває для душевної і Божої втіхи немалою завадою.

Тому треба пильнуватися і молитися, щоб час не минав марно.

Якщо треба поговорити, говори про те, що наводить на добрий розум.

Зла звичка і недбалість за наш поступ багато причиняється до того, що не пильнуємо свого язика.

Зате побожна розмова про духовні справи чимало допомагає у духовному поступі; над усе, коли в Бозі зійдуться люди, рівні душею і серцем.

Ми могли б