Читати книгу - "Наслідування Христа"

Це певне, що, як настане день суду, ніхто не буде нас питати, що ми прочитали, а що ми робили, ані як гарно говорили, але чи жили ми за законом.

Скажи мені, де є сьогодні ті вельможі й учителі, яких ти добре знав, коли вони ще жили і славилися науками?

На їхніх місцях уже інші позасідали, і не знаю, чи вони й думають про них.

Поки вони жили, їм здавалося, що вони щось, а нині про них навіть згадки не чути.

О, як-то скоро минається світова слава!

Коби ж то їхнє життя було в злагоді з їхньою наукою! Тоді вони старанно добували б знання і навчали б.

Скільки людей пропадає на цьому світі через свою пусту науку тому, що замало дбають про служіння Богові.

І тому, що вони радше воліють бути великими, ніж покірними, марно тратять свій вік у мудруваннях.

По правді великий той, хто має велику любов.

По правді великий той, хто сам у своїх очах малий і не хоче ніякої почести.

По правді той розумний, хто всі земні речі вважає за сміття, аби лиш Христа собі придбати (Флп. 3,8).

І по правді глибоко вчений той, хто чинить волю Божу, а свою волю залишає.

Не треба вірити кожному слову чи помислові, але кожну річ треба розважати по-Божому, старанно і помалу.

На жаль, нераз нам легше повірити і сказати про іншого щось зле, аніж щось добре: такі-то ми вже немічні.

А праведні люди не так легко дають віру всьому, що хтось каже; бо вони знають людську неміч, знають, що людина схильна до злого і нераз у словах хибить.

Велика то мудрість не бути квапливим у творенні ані не впиратися завзято при своїх думках.

Це стосується також того, щоб не давати віри будь-яким людським пліткам, не трубіти зараз іншим у вуха те, що почув і повірив.

Порадься з мудрою і совісною людиною і постарайся радше у розумнішого повчитися, ніж іти за своїми вигадками.

Чесне життя робить чоловіка по-Божому мудрим і досвідченим у багатьох речах.

Наскільки покірнішим хтось стане у серці і більше віддасться Богу, настільки мудрішим і спокійнішим він буде в кожній речі.

У Святому Письмі треба шукати правди, а не красномовности.

Святе Письмо треба читати у тому дусі, в якому воно написане.

Ми повинні шукати в Святому Письмі радше користь для себе, ніж гарної мови.

Так само радо маємо читати побожні і просто написані книжки, аніж велемудрі і глибокоумні.

Нехай тебе не баламутить повага писателя, чи він мало-, чи високовчений; хай лише любов до чистої правди потягає тебе до читання.

Не питай, хто це сказав, але вважай на те, що сказано.

Люди минаються, а Господня правда триває по віки (Пс. 117, 2).

Бог промовляє до нас усякими способами, без огляду на особи.

При читанні Святого Письма нераз стає нам на перепоні наша цікавість, коли хочемо зрозуміти і витлумачити ті місця, в яких треба б просто піти далі.

Якщо хочеш мати користь із читання, читай із покорою, в простоті серця і з вірою, і ніколи не бажай собі добути слави вченого.

Радо питайся святих мужів і в мовчанні слухай їхніх слів, не гордуй притчами старих людей, бо не без пуття їх говориться.

Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на серці.

Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає глибокого миру.

Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.

Недоумний і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловости, не легко зможе остаточно відірватися від земних побажань.

І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого сердиться, коли йому спротивляється.

А коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість, тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою, якого він шукав.

Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями, а не тим, що їм догоджається.

Тому нема спокою в серці змислового чоловіка, ані в того, хто віддався світовим справам, а тільки в душі того, хто ревний і духовний.

Пуста та людина, що покладає свою надію на людей або на створіння.

Не стидайся з любови до Ісуса Христа служити іншим і на цьому світі показуватися вбогим.

Не покладайся на себе, а всю свою надію