Читати книгу - "Вовчий легіон"

Майор прикрив очі, відчуваючи, як холодна сталь сковзає по його щоці, обережно минає шрам, з легеньким хрускотом ліквідує заріст на шиї, проходить над захованою під шкірою артерією. Коли він поглянув у дзеркало, Катя, наче дитина висунувши кінчик язика, закінчувала брити район верхньої губи.

-- Готово! – проголосила.

-- Як мені тобі віддячити? – запитав Кроне, витираючи обличчя.

-- Що ж… Може в тебе ще щось залишилося, -- натякнула, красномовно дивлячись йому на сповитий рушником пояс.

-- Я вже знаю, хто ти, -- він ніжно поцілував її в губи.

-- Так?

-- Більшовицький шпигун, який хоче довести мене до смерті з виснаження.

-- Зізнаюся, -- Катя підняла руку, наче для присяги. – І не соромно тобі так ухилятися?

-- Ухилятися?

-- Сам знаєш… Вільний світ проти більшовизму, демократія проти тоталітаризму, наш хлопець проти їхньої дівчини, -- під‘юджувала. – Нехай переможе кращий.

-- Гаразд, -- здався Кроне. – Але перш ніж я зніму рушник, поклади бритву.

-- Досі ти не боявся.

-- Так, але тоді йшлося тільки про життя.

Він схопив усміхнену жінку на руки й відніс до ліжка.

-- То як, ще щось залишилося? – запитала.

-- Щось знайдеться, -- прошептав він.

Знайшлося. Потім вони довго розмовляли. Йоган розповідав їй про своїх рідних, про своїх протестантських предків, що походили з Німеччини, вона описувала життя в Києві, розповідала про тітку, про залишений далекою родичкою спадок.

***

Зарін цілий тиждень майже не залишав свій номер в Полонії, виходив з нього тільки щоб поїсти. Розбіцькі несподівано повернулися до готелю, перервавши обшук, молодшій з них раптово стало погано. Трус в апартаментах, які займала Туліна, нічого не виявив, вони зайшли в глухий кут. Приділені до справи агенти “Двійки” майже з нелюдським терпінням спостерігали за всіма підозрюваними. Всіма, за винятком Каті, нею займався майор. Вони проводили разом більшість дня і цілі ночі, дізнавалися про свої вподобання, звіряли одне одному таємниці, шептали солодкі дурниці, які забавляють тільки закоханих. Вперше в своєму житті Кроне не відчував нетерплячки мисливця, інстинкт ловця було приспано. Він зовсім не поспішав розв‘язати справу, йому було достатньо свідомості, що здобич знаходиться десь недалеко, майже на відстані витягнутої руки. Й нікуди не втече. Його не до кінця заспокоювала думка про негативний результат обшуку в Каті, він хотів бути впевненим, абсолютно впевненим. Через тиждень після приїзду до Варшави Кроне наказав провести повторний трус, перевірити її рахунок і банківську скриньку.

***

Кроне прокинувся з головою на колінах Каті. Відчув ніжну ласку її руки, почув пісню, яку вона наспівувала притишеним голосом. Катя співала про жінку, що чекала на солдата, про сон без воєнних кошмарів, про відпочинок… Мелодія западала в душу, заколисувала, гоїла рани. Ті найгірші, невидимі. За якусь мить він знов заснув.

Коли задзвонив телефон, майор одним, спритним рухом зірвався з ліжка. Чудовисько повернулося.

-- Так? – кинув притишеним голосом. Катя спала згорнувшись клубком і пригорнувшись до подушки.

-- Нарешті ми закінчили обшук в Розбіцьких і повторний в Туліної, -- доповів Барський.

-- Результати?

Майор стиснув зуби, підсвідомо напружив всі м‘язи.

-- Пані Катя чиста, а в тих баб ми знайшли невелику контрабанду. Золото, -- уточнив юнак. – І найкраще! – вигукнув тріумфально. – Зарін заховав у валізці скляний стилет. Дуже добре заховав. Ми продовжуємо обшук, бо він вийшов лише пів години тому.

-- Коли повернеться?

-- Не раніше, як за півтори години. В нього на хвості двоє наших людей. Взяти його?

-- В жодному випадку! Негайно збільшити групу спостереження до чотирьох осіб, приготувати засідку в його кімнаті, чекати на мене. Якщо спробує втекти, перш ніж повернеться в готель, затримайте його. Будь-якою ціною!

-- Зрозуміло.

-- Ще п‘ятнадцять хвилин я біля телефону, потім їду до вас.

Кроне коротко попрощався і набрав номер одного з поблизьких магазинів. Коли він зав‘язував краватку, в двері постукав посланець з невеличкою коробочкою в руці. Йоган заплатив одягненому в уніформу готелю хлопцеві й підійшов до ліжка. Обережно відхилив постіль і надів Каті на палець перстень з смарагдом.

-- Тобі личить, Зеленоока, -- пробурмотів.

Вона легко зітхнула крізь сон, але не прокинулася. Офіцер ніжно поцілував коліно, що виглядало з-під простирадла і вийшов, тихо закриваючи за собою двері.

Ще прийде час на пояснення, в них буде на це багато часу, ціле життя… Кроне збіг по сходах, як підліток і сів у машину, що чекала перед готелем, вони рушили до Полонії.

***

-- Ви мені не довіряєте, -- закинув йому надутим тоном Барський.

Кроне зітхнув і ще раз перевірив розташування кольта в кобурі під пахвою.

-- Справа не в довірі, -- сказав. – Якщо це наш тип, то нам пощастить, як дамо собі раду вп‘ятьох, з усіма тут присутніми.

-- Ви жартуєте…

-- Не жартую, -- гаркнув майор. – Інколи випромінювачі Наркєвича викликають такий приплив витривалості, що можна впакувати у ворога цілий магазин, а він б‘ється далі. Існують також наркотики. Хіба ти не чув, що після конфлікту на Філіппінах американці змінили калібр особистої зброї з 0.38 на 0.45 дюйма? З простої причини: 0.38 не вистачало. Крім того є ще САМ.

-- САМ?

-- Самозащіта, тобто самооборона.

-- Ми теж навчаємося у найкращих, -- вигукнув обурено юнак.

-- Росіяни вигадали щось безпрецедентне. Об‘єднали традиційні стилі єдиноборств з найновішими досягненнями науки. Чув про Теорію вправності Бернштайна? Ні? Нічого дивного, мало хто чув. Це дослідження на