Читати книгу - "Скорочено Синій птах"

Фея до Світла, що дивиться мрійно на ощадки своєї лампи. А ти, Світло, що ти скажеш?..

Світло. Я товаришуватиму з дітьми...

Пес, виючи з радощів. І я, і я.

Фея. Ото найкраще. Зрештою, надто пізно, щоб відступати; ви не маєте більше вибору, ви підете всі з нами. Але ти, Вогню, не наближуйсь ні до кого, ти, Пес, дражни Кота, а ти, Вода, держись просто і дбай, щоб не розтікатися скрізь...

Знову дуже добуваються в двері справа.

Тильтиль, слухаючи. Це знов тато... Цього разу він встає, я чую його ходу...

Фея. Виходьмо вікном... Ви прийдете всі до мене, і я вберу як треба звірят і речі... До Хліба. Ти, Хлібе, бери клітку, де посадять. Синю Пташку... Ти її стерегтимеш... Хутенько, не гаймо часу...

Вікно раптом витягується, як двері. Вони виходять всі. Після того вікно знову стає, як було, і замикається, наче й не було нічого. В хаті стало темно, і обидва маленькі ліжка стали в пітьмі. Двері направо відхиляються, і в отворі показуються голови батька й матері Тиль.

Батько Тиль. Не було нічого... Це цвіркун цвіркає...

Мати Тиль. Ти їх бачиш?..

Батько Тиль. Авжеж... Вони сплять спокійно...

Мати Тиль..Я чую, як вони дишать... Двері зачиняються.

Завіса

Дія друга

Другий малюнок

У ФЕЇ

В палаці феї Берилюн діти та душі речей переодягаються для подорожі. Першими із вбиральні виходять Кіт, Цукор та Вогонь, потім до них приєднуються Пес, Вода, Хліб. Всі вони одягнені у розкішні костюми.

Кіт. Слухайте... Усі ми, що тут, звірята й елементи, ми маємо душу, якої людина ще не знає. Ось чому ще є в нас решта незалежності; але як вона знайде Синю Пташку, вона знатиме все, бачитиме все, і ми будемо цілком у її волі... Того мене навчила зараз моя приятелька Ніч, що разом з тим сторожка таємниць Життя... І так нам на тому залежить, щоб ні за що не дати знайти тої пташки, хоч би до того довелося навіть зажити життям дітей...

Пес обурений. Що це він каже?.. Ще скажи, щоб я чув, що це таке?

Хліб. Цить... Ви не маєте слова... Я старший на зборах...

Вогонь. Хто вас обрав за старшого?..

Вода Вогневі. Цить... Чого ви втручаєтесь?..

Вогонь. Втручаюсь, бо треба... Я не потребую вашої уваги..

Цукор, мирячи. Прошу... не сваріться... час поважний... найперше треба порозумітись, щоб вжити заходів...

Хліб. Я цілком поділяю думку Цукру й Кота...

Пес. Це ідіот... Є Людина, ото й край... Треба її слухатись і робити все, що вона хоче... Це тільки правда... Я знаю тільки її... Хай живе Людина... На життя, на смерть, все для Людини... Людина — Бог...

Хліб. Я поділяю цілком Псову думку...

Кіт до Пса. Але подають свої рації...

Пес. Нема рацій... Я люблю Людину, цього досить... Коли ви зробите щось проти неї, я вас подушу спочатку і піду все їй виявлю...

Цукор, солодко вступаючи в розмову. Дозвольте... Не загострюймо змагання... З певного погляду, ви маєте рацію, один-і другий... є за і є проти...

Хліб. Я цілком поділяю Цукрову думку.

Кіт. Хіба всі ми, що тут, Вода, Вогонь і ви навіть Хліб і Пес, хіба ми не жертви тиранії без назви?.. Згадайте час, коли перед приходом деспота ми блукали вільно лицем Землі. Вода і Вогонь самі панували в світі; і бачите, що з ними сталось... Що до нас, мізерних нащадків великих хижаків... Увага. Удаймо, що ми собі нічого... Я бачу, що надходять Фея і Світло... Світло тягне за Людиною; то нам найгірший ворог... Ось вони...

Входять направо фея і Світло, за ними Тильтиль і Митиль.

Фея. Ну?.. Що це?.. Що робите ви тут у кутку?.. Ви наче змовляєтесь... Час рушати в дорогу... Я зараз сказала, що Світло буде вам старшим... Ви його слухатиметесь всі, як мене саму, і я йому довіряю мій прутик... Діти цього вечора відвідають своїх предків, що померли... Ви злими не товаришуватимете зі скромності.. Вони проведуть вечір серед своєї померлої родини... Тим часом ви приготуєте все, що треба для завтрашньої подорожі, що буде довга... Гайда, вставайте, в дорогу, кожне на своє місце.

Кіт лукаво. Все це правда, що я вам казав, пані Феє. Я їх умовляв викопувати сумлінно і мужньо усі їхні обов'язки. На жаль, Пес раз-у-раз мене питає...

Пес. Що він каже?.. Почекай трохи...

Він збирається скочити на Кота, але Тильтиль, що попередив його рух, спиняє його погрозливим жестом.

Тильтиль. Тихо, Тильо!.. Стережись, коли ти ще раз...

Пес. Боженьку мій, ти не знаєш, це він, що...